З історії транспортного сполучення Винник (Част. IIІ)
02.03.2016

Із середини 1990-их рр. бере свій початок сленгове слово «пижик», яке стало синонімом терміну «маршрутне таксі». В цей період маршрути Львів-Винники обслуговували ЛАЗи та мікроавтобуси моделей РАФ 2203 (Латвія) і «Peugeot J9 Karsan» (фото) турецького виробництва (14 пасажирських місць, загальна пасажиромісткість 20 пасажирів). На відміну від мікроавтобусів РАФ 2203 у салоні «Peugeot» люди середнього зросту могли їхати стоячи, для цього було передбачено поручні. З кінцевої зупинки «рафіки» відправлялися в міру заповнення сидячих місць, стоячих пасажирів не брали, всі розміщувалися в зручних кріслах і диванах і могли вийти на вимогу – всюди, де дозволяли Правила дорожнього руху. Також і підсісти на борт можна було будь-де, «проголосувавши» прямо з узбіччя.

1998 р. на автобусних маршрутах з’являються мікроавтобуси ГАЗель (вироблялися на Горьківському автомобільному заводі з липня 1994 р.). та італійські «Iveco Dailу» виробництва СП «Іveco-КрАЗ». «Iveco» лише умовно можна було назвати пасажирськими, адже пасажири, що стояли практично не могли бачити дороги – вікна були маленькі і низькі.

Наприкінці 1990-их — на початку 2000-их років розповсюдження набули машини, перероблені з вантажних мікроавтобусів «Mercedes-Benz T1», «Mercedes-Benz T2» та ін., які згодом витіснили «Peugeot» та «Іveco». Такі засоби громадського транспорту виявилися вкрай некомфортними. Вони мали малий салон, низьку стелю й одні двері без автоматичного відкривання, салон без вентиляції і обігріву, для пасажирів встановлювали сидіння від списаних ЛАЗів 695 та ЛіАЗів 677.

Починаючи із середини 2000-их років ситуація із громадським автотранспортом почала дещо покращуватися — мікроавтобуси-переробки замінили українські мікроавтобуси «Дельфін» (БАЗ 2215) та «Еталон» (А 079) Бориспільского і Чернігівського автозаводів, «Богдан» (А 091) та «Богдан» (А 092) Черкаського а потім Луцького автозаводів. Ці автобуси, побудовані на шассі невеликих вантажівок, здатні вміщати біля 40 пасажирів.

Із 1 січня 2012 р. громадський транспорт Львова зазнав докорінних змін – було зменшено кількість міських автобусних маршрутів; заборонена експлуатація на них автобусів переобладнаних із вантажних машин. Жоден автобусний маршрут до 1992 р. не перетинав центр і пасажирам доводилося робити декілька пересадок. Кінцеві автобусних маршрутів були, як правило, недалеко від трамвайних зупинок. Головними кінцевими пунктами були: пл. св. Теодора (тоді пл. Центральна), пл. Липнева, пл. Петрушевича, вул. Валова, Личаківська рогачка, вул. Куліша і т. д. 1991 р. відзначився ремонтом трамвайних колій по вул. Личаківській (від вул. Мечнікова) та експериментом із деякими автобусними маршрутами.

У 1992—1993 роках був проведений ремонт трамвайних колій від пл. Митної до Винниківського ринку. 1996 р.відбувається ремонт трамвайних колій по вул. Личаківській (від костелу св. Антонія до церкви Петра і Павла). Ремонти трамвайних колій вплинули на зміну руху маршруток, що курсували з Винник до Львова.

Ціни на проїзд у винниківських маршрутках змінювалися таким чином:

• весна 1991 р. — 20 коп.;

• зима 1992 р. — 30 коп.;

• весна 1992 р. — 50 коп.;

• грудень 1992 р. — 5 купонів;

• літо 1993 р. — 10 купонів;

• осінь 1993 р. — 20 купонів;

• грудень 1993 р.— 100 купонів;

• осінь 1994 р. — 1 000 купонів;

• зима 1995 р. — 5 000 купонів;

• осінь 1995 р. — 10 000 купонів;

• весна 1996 р. — 20 000 купонів. 10 січня 1992 р.

Національний банк України ввів в обіг купони багаторазового використання. 12 листопада 1992 р. обмінний курс купона до долара становив 403 куп. за долар, 3 лютого 1995 р. — 116 900 куп. за долар. В червні 1993 р. мінімальна зарплата — 6 900 куп. 1995 р. увійшли до обігу мільйонні купюри. 2 вересня 1996 р. купони обміняно на гривні і копійки за курсом 100 000 купонів = 1 гривня = 100 копійок. Вартість проїзду (1996—1999 рр.) в маршрутних автобусах була досить високою — 30–50 копійок (курс долара — 2 грн. за долар США, а мінімальна зарплата з 2. 09. 1996 р. по 01. 01. 1998 р. – 15 грн.). У 1999 р. курс долара — біля 4 грн., до грудня 2008 р. він зріс до 7 грн.

Вартість проїзду у винниківських маршрутках:

• з 1999 р.— 80 коп.;

• з 1 липняня 2004 р.– 1 грн.;

• з 11 грудня 2007 р.– 1,25 грн.;

• з серпня 2009 р.– 1,75 грн.;

• з 1 лютого 2011 р.– 2 грн.;

• з 1 травня 2014 р. – 3 грн.;

• з 15 травня 2015 р. – 4 грн.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Фото: Рідні Винники

І частина  ІІ частина  ІІІ частина  ІV частина


Читайте також:
Коментарі
avatar