Винниківчани у боротьбі за незалежність Карпатської України (1938-1939 рр.).
14.03.2016
77 років тому, 15 березня 1939 р., було проголошено незалежність Карпатської України. Президентом держави став священик Української Греко-Католицької Церкви — о. д-р. Авґустин Волошин.

Вночі з 14 на 15 березня 1939 р. німці увійшли у Чехо-Словаччину, а Угорщина з благословення Гітлера розпочала війну проти Карпатської України. Того ж дня 15 березня Сойм Карпатської України проголосив державну незалежність краю і ухвалив Конституцію. Державною мовою проголошено українську. Кольорами державного прапора визначено синій і жовтий: синій — горішній, жовтий — долішній. Державним гербом республіки став існуючий крайовий герб: ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги на правому півполі, а також тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Державним гімном визнано пісню «Ще не вмерла Україна».

Героїчний опір 40-тисячній угорській армії чинили близько 2 тисячі вояків Карпатської Січі. У створенні і обороні молодої української держави брали участь і винниківчани.

Врецьона Євген (1 жовтня 1905 р., м. Винники, вул. Піддіброва 5, — 4 лютого 1975 р., Швейцарія; псевдонім – Беран, Волянський, Ганді, Турчишин) – український політичний і військовий діяч, один із найближчих сподвижників Є. Коновальця.

938—1939 рр. нелегально перебуває на Закарпатті, де бере участь у визвольних змаганнях закарпатських українців. 1938 р.—1939 р. — один із організаторів військових частин (Карпатська Січ) у Карпатській Україні. Був одним з членів Генерального штабу Карпатської Січі, який очолював полковник Михайло Колодзінський («Гузар»), та керівником розвідувального відділу. Наказом Генерального штабу Карпатської Січі від 6 лютого 1939 р. Врецьоні було присвоєно звання чотар. Згодом був призначений також на посаду інспекційного старшини Хустського гарнізону Карпатської Січі, в обов'язки якого входило здійснення регулярних перевірок та оглядів стану гарнізону, контроль за проведенням підстаршинського інструкторського та інструкторського курсів жіночих відділів Карпатської Січі у Хусті.

04.01.1939 р. йому надано громадянство Карпатської України. У ніч з 13 на 14 березня 1939 р., коли вирішувалося питання щодо озброєння частин Карпатської Січі для протидії угорським військам, які розпочали наступ на територію краю, Євген Врецьона разом з чотаром Л. Криськом («Крісом») передав коменданту Хустського коша Карпатської Січі наказ відрядити Першу булавну сотню до будинку Уряду Карпатської України для отримання зброї зі складу чехословацької жандармерії. 15 березня 1939 р. на заклик Начальної команди новостворюваних збройних сил незалежної Карпатської України зголосився до штабу Національної Оборони Карпатської України. Після поразки Карпатської України у березні 1939 р., потрапляє у мадярський полон.

Зі споминів його сестри Іванни Врецьони відомо, що мадярські фашисти катували його до смерті, перебивши йому дві ноги. Подумавши, що він мертвий, кинули його до трупарні. Але Бог був на його боці і вночі йому вдалося виповзти на животі з неї (це була тимчасова польова тюрма). Після звільнення проживає у Відні і Празі.

Голіян Володимир (13 грудня 1903 р., м. Винники — 30 травня 1996 р., Австралія) — воїн УГА, діяч ОУН. У 1938 р., на заклик проводу ОУН, Володимир Голіян перейшов кордон. На Закарпатті продовжив збройну боротьбу за Карпатську Україну проти угорських загарбників. Під час боїв його важко поранили (дві мадярські кулі пробили йому груди). Та вилікувавшись, Володимир Голіян зумів перебратися до Німеччини.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar