Робити добро, але обережно
17.03.2017

Зараз нашій молоді навіть важко уявити, що років із 20 тому стільникові телефони були рідкістю. Що стаціонарний телефон міг собі дозволити мати вдома не кожен господар, бо абонентських номерів на всіх не вистачало. І тоді для більшості людей видавалося фантастичним те, що перебуваючи на вулиці, можна спілкуватися з рідними та знайомими, які перебувають у найвіддаленіших країнах чи куточках світу! І все завдячуючи малесенькому пристрою – стільниковому телефону.

Але є й проблеми, адже таку маленьку річ люди постійно забувають, гублять чи ще гірше – у них крадуть телефони зловмисники.

Автор цих рядків і сам двічі знаходив стільникові телефони на вулицях Винник і повертав їх власникам. Одного разу знайомий розповів, що на вулиці Галицькій також знайшов телефон. З його слів, власник наполіг на тому, щоб знайомий узяв в нього за повернення 200 гривень. «Я не хотів, але й незручно було відмовити, бо втішений власник наполягав, адже телефон був дорогеньким», - зазначив мій знайомий, згадуючи цей випадок. У мене ж навіть і в думці не було, щоб просити за повернення якусь винагороду. Я бачив, коли повертав знайдені телефони, що й у їхніх власників не виникало таких думок.

Та, як ми всі знаємо, робити добро треба з обережністю. Бо на днях побачив в інтернеті матеріал про загублений телефон на Бродівщині. 46-річна жінка знайшла його, розповідалося в ньому, та, знайшовши власника, повернула телефон за 500 гривень винагороди. А власник, 16-річний підліток, заплативши ці гроші, написав заяву в поліцію про вимагання.

І поліція порушила проти жінки за цим фактом карну справу за частиною 1. статті 189 Кримінального кодексу України (вимагання). Тому робити добро людям треба, але з обережністю.

Володимир ГАВРИЛІВ

Читайте також:
Коментарі
avatar