«У Білорусі мільйонером не став», - Андрій Маркович
27.10.2017

Андрій Маркович («Рух» Винники)

Влітку у таборі винниківського «Руху» з’явилося 13 нових футболістів, підсилити оборонні редути був покликаний вихованець «Карпат», учасник чемпіонату Європи серед 19-річних Андрій Маркович. На жаль, оцінити і зрозуміти увесь його потенціал не вдалося - через травму Маркович упродовж місяця перебуваву клубному лазареті. Утім тепер відновився і готовий виправдати довіру тренерського штабу.

ТУТ БІЛЬШЕ ЖОРСТКОЇ ЧОЛОВІЧОЇ БОРОТЬБИ, У ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ МОЇ НОГИ ЦЕ ОДРАЗУ ВІДЧУЛИ

Андрію, ти вже нарешті почав тренуватися у загальній групі, травма позаду, тренерський штаб може на тебе покладатися у матчі з «Гірником-Спортом»? 

Так, я вже відновився, три дні працюю у загальній групі. У матчі з «Миколаєвом» я зазнав травми і з того часу не міг допомогти команді. Дуже важко дивитися за грою партнерів з трибуни, хотів якомога швидше вийтина поле.

У цьому сезоні «Рух» у рідних стінах двічі поступився «Гірнику-Спорту». Час брати реванш?

Однозначно, хоча я у цих матчах не грав, але розумію, як це поступитися двічі одному й тому самому супернику. Потрібно вийти на цю гру з подвійним бажанням перемогти. 

Зараз не найкращий період у команди, немає стабільності. Як гадаєш, у чому причина? 

Мені важко сказати. Хлопці хочуть перемагати, здобувати очки, бути вище у турнірній таблиці, але на даний момент чомусь нам це важко дається.

До «Руху» ти перейшов з «Карпат», чому обрав таке продовження кар’єри? 

Тренер у «Карпатах» на мене непокладав надій, грати у дублі бажання не мав, тому після перемовин зі спортивним директором «Руху» Володимиром Лапіцьким обрав такий варіант з продовженням кар’єри. 

Серхіо Наварро на збори тебе не взяв, тобто шансу проявити себе у «Карпатах» не було?  

Так, тренерський штаб мене не бачив у першій команді, хоча я два тижні тренувався з основою «Карпат». Наварро мені сказав, якщо  маю можливість працевлаштуватися в іншій команді, то краще туди перейти. 

Ти перейшов в амбітний клуб, де завдання були високі, від «Руху» очікували більшого, але Перша ліга виявилася складною? 

Так, я прийшов у «Рух», щоб допомогти команді, але на жаль, багато не склалося, на все потрібен час. Гадаю, згодом ми станемо сильнішими і зможемо досягнути найкращих результатів. У Першій лізі доволі хороший рівень футболу і не дуже поступається теперішній Прем’єр-лізі. Тут більше жорстокої чоловічої боротьби, у перший тиждень мої ноги це одразу відчули. Команди у цьому дивізіоні приблизного однакового рівня, тому матчі непередбачувані. 

У складі «Руху» ти провів дев’ять матчів. Яку можеш виділити і занести собів актив? 

Мабуть, відзначу дебютну гру у Краматорську проти тамтешнього «Авангарду». Я тоді мав діяти на позиції правого захисника, але на передматчевій розминці травмувався Чепелюк, тож довелося вийти на позицію опорного півзахисника. У цій зустрічі я віддав гольову передачу на Хомченка, однак на жаль, у підсумку ми поступилися. 

Так вийшло, що ви з Віктором Хомченком провели один матч під орудою Руслана Мостового, а вже по приїзді до Винників вам представили нового керманича Володимира Мазяра. Були шоковані? 

Та ні, я вже звик до частих змін тренерів. Можна сказати загартований (сміється). Це футбол, моя справа виконувати установку наставника. 

Перед сезоном футболістам «Руху» роздали багато авансів, мовляв, за іменами ця команда має бути щонайменше у першій шістці, натомість за фактом це далеко не так. На що спроможна теперішня команда? 

Якщо працювати не лише на себе, але й на команду, гадаю, у графі перемоги кількість буде значно вищою.

ІНКОЛИ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО Я ЛИШЕ У ВОРОТАХ НЕ СТОЯВ

Давай поговоримо про твоє становлення як футболіста. Як Андрій Маркович потрапив у «Карпати»? 

Я родом з Жидачівського району, там почав відвідувати спортивну школу, там мене тренували Володимир Сапуга і Йосип Витак у нас тоді хороша команда зібралася. Моїми однокласниками були Тарас Качараба та Ростислав Русин. Потім ми поїхали до Академії «Карпат», мама спершу була проти, але аргументи батька взяли гору. Так я почав працювати під орудою Івана Павлюха. Згодом після певних успіхів усі підтримали мій вибір. 

Як тривав період адаптації? 

Доволі легко. Ми жили в гуртожитку, за нами був практично цілодобовий нагляд. Попри 12-річний вік я швидко адаптувався.  

Іван Павлюх був чудовим футболістом, а який він тренер? 

Дуже хороша людина, яка може підказати, поговорити, підтримати. Я досі з ним добре спілкуюся, часто телефонуємо один одному. Він може дати хорошу пораду. 

Наступний етап «Карпати» (U-19)? 

Так, далі був перехід у цю команду. Тоді тренером був Володимир Беззуб’як. Однак вже через півроку мене запросили грати за дублюючий склад, тож виступав фактично за дві команди. 

Тебе готували для дорослої команди? 

Мабуть, бо вже узимку Олександр Севидов мене взяв на збори з основною командою. На той момент у «Карпат» був сильний склад з гучним іменами, тому тренуватися поруч з ними, відчути атмосферу дорослого футболу було важливо для молодого гравця. 

Севидов задіював тебе на місці правого захисника? 

Перевпжно так, хоча за потреби я міг зіграти на будь-якій позиції. Інколи здається, що я лише у воротах не стояв (сміється). Наприклад, у «Русі» вже грав на трьох позиціях: опорного півзахисника, лівого та правого захисника. 

Найкомфортніше тобі на правому фланзі захисту? 

Так, це моя рідна позиція, але відверто кажучи, у центрі поля цікавіше грати.

Коли зрозумів, що настав твій час? 

Мені часто обіцялинадати шанс в основі «Карпат», але одного разу слова таки дотримали. Я вже навіть встиг з’їздити на перегляд в один з чеських клубів, проте в останній момент клуби між собою не домовилися. І ось був такий випадок: я виступав за дубль, прибув з виїзду, дивимось матч головної команди, тоді два правих захисники Ксьонз та Мірошниченко грали. В одного була травма, у другого дискваліфікація. Після цього Андрій Тлумак сказав готуватися до виходу на поле. Я посміявся, не повірив. Але Володимир Беззуб’як, який очолював «Карпати», запросив мене до тренувань з основою. Через кілька днів я провів дебютний поєдинок у Прем’єр-лізі з «Олександрією». Пригадую, ця гра відбувалася на «Арені –Львів» і закінчилася бойовою нічиєю 2:2. 

Що сказав тренер після гри? 

Подякував за матч, йому сподобалося як я себе впевнено поводив на полі. 

Від «Карпат» очікували більшого. Чому не вийшли в єврокубки? 

Всі хотіли перемогти, але суперники мабуть були сильніші. 

У цьому сезоні в активі ще одна гра проти «Волині», потім повернулися конкуренти і відправили тебе назад у дубль? 

Так, хоча тренувався з основою, але згодом знову повернувся у дубль. 

Влітку у «Карпатах» почалася тренерська чехарда: Яремченко, Чанцев... Зрештою Зайцев очолив команду. Тоді у тебе виник черговий шанс? 

Справді, у «Карпатах» ледь не щодня змінювалися тренери. Під орудою Зайцева я переважно виходив на заміну. Потім з приходом Дулуба мої шанси грати за основну команду знизилися. 

Тож узимку ти вирішив змінити клуб? 

Я поїхав на збори, але Дулуб сказав, що не бачить мене в основному складі. Я хотів кудись піти в оренду, бо сидіти у дублі не вбачав сенсу.

У БІЛОРУСІ МІЛЬЙОНЕРОМ НЕ СТАВ

Як виник варіант з білоруським «Нафтаном»? 

До речі, через Олега Дулуба. Білоруський тренер формував нову команду, бо попередня розійшлася. Я провів дві товариські гри і на правах оренди перейшов у клуб. 

Яким запам’ятався білоруський етап кар’єри?

Там я набрався досвіду. Нова країна, новий чемпіонат, стабільна ігрова практика. Мені там сподобалося. 

Тим не менше, ти там не залишився, чому?  

Там було багато внутрішніх нюансів. Я бачив, що команда не палає бажанням залишатися у Вищій лізі. Тож розумів: щоб прогресувати, потрібно шукати інший клуб. 

У Білорусі ти відчув себе мільйонером? 

Ні, у Білорусі мільйонером не став. Я вже не застав цих грошей, там якраз перейшли на білоруські рублі. Тоді люди ще не звикли до реформи і часто рахували у мільйонах, хоча ціни стали зовсім іншими. Тепер там за рубль можна більше купити ніж у нас. 

Білорусь - футбольна країна? 

Я б сказав більше хокейна, інтерес до футболу там на низькому рівні, на трибунах не людно. 

Хто був найзірковішим у «Нафтані»?

Колишній гравець «Карпат» Олексій Сучков, він у нас капітаном був. 

Чи був до свого переходу знайомий з ним? 

Ні. 

Як тебе зустрів Сучков, знаючи, що ти з «Карпат»? 

Багато розпитав про ситуацію в клубі, хто працює зі знайомих. Ми добре з ним подружилися. 

Значить, і гальбу білоруського пива скуштували? 

Ну, так, як без того (сміється). 

Закінчилася оренда з «Нафтаном», ти повернувся до Львова. У тебе був настрій зціпити зуби і доводити своє право на місце у стартовому складі «Карпат»? 

Я завжди маю максимальні цілі. Хочеться стабільно грати і прогресувати, тож варіант з «Рухом» на даному етапі доволі хороший. Так, не приховую, що прагну грати у Прем’єр–лізі, я вдячний «Карпатам» за те, що мене виховали, але тепер свої думки пов’язую з тим клубом, кольори якого захищаю.  

На який термін укладентй твій контракт з «Карпатами»?

Ще на один рік, тобто до кінця 2018 року.

МИ ЗДОБУЛИ ФЕЄРИЧНУ ПЕРЕМОГУ НАД РОВЕСНИКАМИ З АНГЛІЇ

Чого хочеш досягнути у футболі? 

Грати у збірній України, хочу виступати на найвищому рівні, дарувати людям і собі задоволення. Потрібно не лише самому прогресувати, але й щоб і команда прогресувала - тоді будуть звертати увагу і на тебе. 

До речі, за Збірну України ти вже виступав, щоправда, юнацьку. Ти маєш міжнародний досвід, грав на чемпіонаті Європи серед 19-річних, розкажи про цей період? 

Можливо, це найприємніші моменти у моїй кар’єрі. Ми феєрично перемогли ровесників з Англії та вибороли путівку на  Чемпіонат Європи. Ми пробилися і на Чемпіонат світу, але до Нової Зеландії я не поїхав через травму. 

На Чемпіонаті Європи зустрілися з потужною німецькою командою, кольори якої захищали Кімміх, Зельке?

Фінальна частина відбувалася в Угорщині, ми зіграли 1:1 з сербами, перемогли болгарів і поступилися вище згаданим німцям. 

У вас тоді команда теж пристойна була? 

Так, усіх практично знають. Сарнавський, Соболь, Качараба, Лук’янчук, Бурда, Харатін, Танковський, Коваленко, Бесєдін, Яремчук. Це безцінний досвід, грати у 19 років на такому рівні в основному складі за збірну України - мрія будь-якого футболіста. 

Чим займаєшся у вільний час? 

Зараз закінчую навчання в Університеті фізичної культури, взимку захищатиму магістерську роботу. Відпочиваю у колі друзів, або з сім’єю. 

Твоє хоббі? 

Чесно, зараз немає такого, щобприсвятити себе якісь одній справі. 

Книжки читаєш? 

Важко даються, хоча я непогано навчався у школі та училищі. Зараз почав читати Дена Брауна «Код да Вінчі» 

Фільми? 

Люблю дивитися фільми, які побудовані на реальних подіях. «Диво на Гудзоні» - стрічка про літак, який посадили на річку і ніхто не загинув. Можу щось історичне переглянути. 

Хто крутіший - Мессі чи Роналду? 

Не знаю, завжди люблю слухати, як хлопці з команди сперечаються між собою. Це двоє феноменальних гравців, які мають свої переваги. Але сперечатися - «Барселона» чи «Реал», Мессі чи Роналду - не варто, бо вони скоро зрівняються за «Золотими м’ячами». 

Як на фронті кохання? 

Зараз я холостяк, і тої єдиної ще не знайшов.

О, то у прихильниць «Руху» є шанс?

 Я відкритий для всіх. (Сміється).

Джерело: http://fcruh.com/

Читайте також:
Коментарі
avatar