1603 р. назва «Україна» вперше з’явилась на географічній мапі
27.10.2016

Опис карти подано за виданням «Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України” (продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р.)».

Повна назва: Magni Dvcatvs Lithvaniae, Caeterarumque Regionum Illi Adiacentium Exacta Descriptio Illss mi. ac Excellss mi. Principis et Dni. D.Nicolai Christophori Radziwil D.G.Olijcæ ac in Nieswies Ducis, S. Rom. Imperrii Principis in Szylowiec ac Mir Comitis et S.Sepulehri Hierosolimitani Militis etc. opera.cura et impensis facta ac in lucem editaа. - Amsterodami: excudebat Guilhelmus Janssonius, 1613.

У перекладі: Князівство Литовське з багатьма краями, що до нього належать, останньо описане. Найсвітлішому і найвищому володареві і панові п. Миколі-Кшиштофу Радзивіллу, Божою Матір’ю князеві на Олиці й Несвіжі, князеві Священної Римської імперії, графові на Шилівці й Мірі, лицареві Св. Гробу у Єрусалимі та ін., чиїм старанням і коштом ця праця вийшла у світ 1643 p., Амстердам.

Автором карти є Томаш Маковський (Тоmasz Makowski) (1575 р. -біля1630 р.) - друкар, художник і гравер при дворі князя Радзивілла. Відомо, що в її виконанні крім Т. Маковського брали участь ще кілька майстрів, зокрема, Мацей Струбіч. Робота тривала близько 20 років (до 1595 р.), вимагала великих зусиль, пов'язаних з фіксацією окремих місць, видів міст і містечок, нарешті - з гравірування зібраного образотворчого матеріалу. Безумовно, Т. Маковський використовував вже існуючі роботи, наприклад карти І. Мюнцера (1493 р.), М. Кузансього (1520 р.), А. Паграбкі (1580-ті), де були показані землі Великого князівства Литовського.

Виконана Т. Маковским мапа друкувалася за кордоном. Перший раз - можливо, в Гданську чи Аугсбурзі (1603 р.). Примірники першого варіанту мапи не збереглися і склад інформації невідомий. Перший відомий варіант цієї мапи у вигляді 4 настінних аркушів було надруковано в Амстердамі в 1613 р. видавцем атласів голландцем Йоаном Блау (Joan Blaeu), з яким пов’язують «золотий вік» голландської картографії епохи Великих географічних відкриттів. Мапу видано під офіційним псевдо Блау – Віллем Янссон Блау. Гравером карти є Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz) (1581-1632 рр.) - голландський гравер і картограф амстердамського видавничого дому «Блау».

Мапа поміщена в атласі: LE THEATRE DV M0ND OÜ NOWEL ATLAS CONTENANT LES CHARTES ET DESCRIPTIONS DE TOUS LES PAIS DE LA TERRE MIS EN LUMIER PAR GUILLAUM ET IEAN BLAEU. AMSTERODAMI. APUD IO-HANNEM GUILJELMI F. BLAEU. ANNO MDCXXXXIII. - T. I. - P. 21 -22.

Шкала лінійного масштабу: Milliäria magna, Milliaria mediocria, Milliaria communia sive ufitata.

Масштаб: 1:1 300 000. Мідерит. Багатоколірна. Папір 73 *75; 69 * 73 см. Мова: латинська.

Найбільші спотворення на мапі – в московських землях, найменші - навколо Вільнюса і Каунаса.

Карта була створена на замовлення князя Миколи-Кшиштофа Радзивілла на прізвисько Сирітка (1549-1616 рр.) і видрукувана на його кошти. Він спорядив на географічну подорож і збір матеріалів для карти Томаша Маковського і Мацея Струбіча. Карта видавалась окремо, а вперше потрапила до атласів лише в 1631 р. За дослідженнями сучасного польского вченого С. Александровича допускаться можливість першого видання Радзивіллової карти у 1603 р. Від 1631 р. голландський видавець Віллєм Блау друкував у своїх атласах копію цієї карти, виконану амстердамським гравером Гесселем Ґеррітцом у 1613 р.

Початково на карті Литовського князівства справа була розміщена карта-врізка нижньої течії Дніпра, але вже в другому видінні Apendix Theatri (1631 р.) В. Блау помістив ці дві карти, видрукувані на окремих аркушах. В такому вигляді карти входили до атласів Theatrum Orbis Terrarum і Novus Atlas фірми Блау до. 1647 р.

Заголовок карти розташовано у фігурному картуші, прикрашеному малюнками листя і плодів. Картуш знаходиться посередині, під верхньою рамкою. Карта має дволінійну рамку з позначеннями градусів. У лівому нижньому купті в овальному картуші, прикрашеному гірляндами, путтi і спіральним орнаментом, увінчаному гербом Литви – легенда з дев’ятьма умовними позначеннями міст, що поділяються на категорії.

Карта охоплює територію від Балтійського моря (Balticvm Mare) на півночі до Брацлава (Braclaiv) на півдні, від витоків Вісли (Vistula) на заході до Чернігова (Czemihow) на сході. Позначені державні кордони між Річчю Посполитою, Великим Московським князівством, Курляндським князівством, Лівонією, а також межі земель, воєводств, князівств.

У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом – трохи нижче Києва - позначена латиною Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur («Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом») – ось так записано вперше Україну на європейській карті.

В тій частині карти, що охоплює українські землі, позначені: Червона Русь (Rufsia rubra), Покуття (Роkutiœ Pars), Поділля (Podolia), По¬лісся (Polesia), Західна Волинь (Wolynia citerior), Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом (Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur), Підляшшя (Podlachia), частина Ciверськоґо князівства (Severiensis Pars). На цій території показано багато річок, а саме: Дніпро (Borus-tenes fl. nunc Niepr fl), Рось (Ros fl), Бог (Південний Буг) (Bogfl), Десна (Dziesna fl), Прип’ять (Przipiec fl), Тетерів (Cieciereffl), Уж (Ufza fl), Ірпінь (bpienfl), Кам’янка (Katnionka fl). На Поділлі і Покутті подано річки: Дністер (Dniestrfl), Серет (Seret fl), Буг (Західний Буг) (Bug fl.) з притоками Ратою (Rotha fl), Пол- твою (Poltew fl), Стирем (Ster fl), Лугою (Lug fl). Обабіч Дніпра, пів¬нічніше Черкас, зображене Дике Поле (Campi deserti ultra Boriste- пет).

Дуже детально зображено Київ з церквами і міським муром. Москви на карті немає. «Карта займає дуже видне місце в європейській картографії... і була також великим кроком уперед у картографуванні земель, що входили тоді до складу Польщі», - писав у книжці «Історія польської картографії» Кароль Бучек. На карті Великого князівства Литовського позначено 1020 міст і сіл – лише в кордонах власне Литовського князівства на мапу нанесено 511 міст, 31 село і один монастир.

На карті частково деформовано територію Полісся, Волині, північної частини Правобережної України, Червоної Русі і Малопольщі, помилково показані напрямки течій деяких річок. Незважаючи на ряд помилок, карта до кінця XVII ст. була важливим джерелом вивчення цієї частини Європи.

Карта Радзивіла 1613 р. є одною з найзначніших польсько-литовсько-білорусько-українських (періоду ВКЛ) історичних і культурних пам'яток. Мапа ця була особливо популярна серед картографів 17 ст. Її безліч разів копіювали, поміщали у власні атласи, створювали на її основі власні карти. Карта Радзивілла є основним добопланівським джерелом історії української картографії XVII ст. Очевидно, що й Боплан використовував її у своїй роботі. На думку всіх без винятку дослідників, карта ця стала свого часу новою віхою в картографії Східної Європи. Це перша оригінальна мапа Великого князівства Литовського, яка була складена не закордонними, а литовськими картографами. Хоча з моменту її виходу пройшло вже понад 400 років, але вірогідної інформації про неї небагато.

Таємницею досих пір є як її створення, так і вихід у світ у вигляді друкованого видання. Дотепер первинних екземплярів тієї самої, початкової картки не знайдено. Мабуть вони втрачені назавжди. Оригінал одного з видань карти після 1613 р. з додатками і текстом до неї зберігається в університетській бібліотеці міста Упсала в Швеції. Є подібні екземпляри у Львові, в Національному Історичному музеї Республіки Білорусь, в Литві, Польщі ...

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar