Адміністративно-територіальний устрій Винниківщини з 1920 р.
17.11.2016

23 грудня 1920 р. Польща поділила Східну Галичину на три воєводства — Львівське, Тернопільське і Станіславське, які влада почала офіційно називати «Маlороlsка Wschodna» (Східна Малопольща) та заборонила вживати назви «Західна Україна» і «Східна Галичина».

Львівське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Республіки Польща на землях Галичини часів Другої Речі Посполитої. Засновано 23 грудня 1920 р. на землях ЗУНР у результаті анексії Галичини Польщею. Станом на 30 вересня 1934 р. воєводство складалося з 27 повітів, 58 міст і містечок, 252 сільських ґмін. Припинило існування 4 грудня 1939 р. після анексії Галичини СРСР; на його місці утворилися Львівська і Дрогобицька області УРСР. Львівський повіт (23 грудня 1920 р. —10 січня 1940 р.). У 20-их роках ХХ ст. Львівський повіт обіймав навколо м. Львова територію сучасних Пустомитівського району, північно-західну частину Миколаївського району, південно-західну частину Кам’янсько-Бузького району, південь Жовківського та крайню південно-східну частину Яворівського району.Львівський повіт межував з повітами Городецьким, Руденським, Жидачівським, Бібрським, Яворівським, Перемишлянським, Кам’янецьким та Жовківським, складаючись із 134 ґмін та трьох міст.

Статус міст, окрім Львова, у Львівському повіті ще з 1896 р. мали Новий Яричів і Щирець, з 1933 р. — Винники. Площа — 1 276 км².

Одним з структурних елементів державного управління Львівського повіту було громадське (ґмінне) територіальне самоврядування (з 1920 р. — міська ґміна Новий Яричів і міська ґміна Щирець). 1939 р. в повіті проживало 156 730 мешканців (77 535 українців — 49,47% та ще 745 польськомовних українців — 0,48%, 56 795 поляків — 36,23%, 1 295 польських колоністів — 0,83%, 12 965 латинників — 8,28%, 5 150 євреїв — 3,29% і 2 245 німців та інших національностей — 1,43%) (за В. Кубійовичем).

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 р. змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські: *Любянка (замість Лінденфельд — Lindenfeld); *Добжанка (замість Дорнфельд — Dornfeld); *Подзамче (замість Розенберґ — Rosenberg); *Воля Конопніцка (замість Кальтвасер — Kaltwasser).

1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

У Польщі 1933 р. набув чинності новий закон про місцеве самоврядування, згідно з яким, Винники (20 жовтня 1933 р.) отримали статус міста.

1 квітня 1933 р. було ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до м. Винники.

1 серпня 1934 р. в складі повітів утворено нові підрозділи — великі сільські ґміни (до 1939 р.) — рівнозначні волостям. Львівський повіт складався з наступних ґмін: *Білка Шляхетська (з 1946 р. – с. Велика Білка); *Брюховичі; *Черкаси; *Чишки; *Давидів; *Старий Яричів; *Красів; *Кривчиці; *Малехів (з 1937 р. – ґміна Дубляни); *Наварія; *Острів; *Пруси (з 1947 р. – с. Ямпіль); *Сокільники; *Зимна Вода.

19 вересня 1939 р. – 30 червня 1941 р. — перша більшовицько-російська окупація.

27 листопада 1939 р. — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт).

4 грудня 1939 р. — у складі Львівської області (Львівський повіт).

10 січня 1940 р. статус міста Винникам підкріплено радянським режимом.

1940 р. радянська влада ліквідувала Львівський повіт, а його територію поділила на чотири окремих райони: Львівський, Винниківський, Сокільницький, Щирецький.

10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (за винятком періоду німецької окупації) місто було центром Винниківського району Львівської області.

«Ліквідувавши попередній адміністративний поділ, нова влада натомість створилавелику кількість малих районів. Очевидно, метою був якомога жорсткий контроль центри над периферіями, його вимагала також політика радянізації. Водночас тоталітарні стандарти передбачали перерозподіл коштів, притік інвестицій в ті малі села та міста, яким на короткий час пощастило стати (центрами). З того часу до наших днів залишилася система охорони здоров’я (лікарні, поліклініки, стоматологічні поліклініки, особливо ті, які пережили «оптимізацію» Партії регіонів), культурна інфраструктура (бібліотеки, будинки культури тощо. Тому досвід адміністративних реформ 1939-1941 рр. мав не лише негативні, а й позитивні риси» (за Ігорем Чорноволом «Історія адміністративного поділу як напрямок регіональної історії. На прикладі Пустомитівського району (1782-2004)».

До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

30 червня 1941 р. — 27 липня 1944 р. — німецька окупація.

1 серпня 1941 р., під час німецької окупації, було створено дистрикт Галичина з центром у Львові. Дистрикт Галичина — адміністративна одиниця у складі Генерал-губернаторства, утвореного головно з центральної частини Польщі в період німецької окупації під час Другої світової війни. Дистрикт Галичина складався з Львівської, Дрогобицької, Станіславівської і Тернопільської (за винятком її північних районів) областей, охоплюючи територію понад 48 тис. кв. км.

Ділився на окружні староства (крайсгауптманшафти) та виділені міста (крайсфрайштадти). На чолі дистрикту Галичина стояв губернатор. Урядовою мовою була німецька. Це був п’ятий дистрикт у складі Генеральної Губернії. Німці Галичину розділили на округи (крайси), а ці в свою чергу поділялися на повіти – звичайні або розширені. Кожну округу очолював крайсгауптман, а у міста призначався штадтгауптман. Все адміністративне управління на рівні округ і міст знаходилося виключно в руках німців. Українці мали право на посаду війта і мерів міст – бургомістрів.

Таким чином дистрикт Галичина складався із міста Львова і 15 округ. Всього разом 16: 1) Бережани (Бережани, Бучач, Підгайці); 2) Городенка (Городенка, Товмач); 3) Городок (Городок, Яворів); 4) Дрогобич (Дрогобич); 5) Золочів (Броди, Золочів, Перемишляни); 6) Калуш (Долина, Калуш); 7) Камінка-Струмилова (Камінка-Струмилова, Радехів, Сокаль); 8) Коломия (Коломия, Косів, Снятин); 9) Львів-місто (дільниці: німецька, українсько-польська, єврейська); 10) Львів-повіт (Бібрка, Жовква, Львів-повіт); 11) Рава-Руська (Любачів, Рава-Руська); 12) Самбір (Самбір, Турка); 13) Станіславів (Делятин, Надвірна, Рогатин, Станіславів); 14) Судова Вишня (Мостиська, Рудки, Судова Вишня); 15) Стрий (Жидачів, Ходорів, Стрий); 16) Тернопіль (Скалат, Тернопіль, Теребовля, Збараж).

Внаслідок змін у територіально-адміністративному поділі від 13 квітня 1942 р. до дистрикту Галичина, крім міста Львова, входило 13 (згодом 11) округів (крайсгауптманшафтів): Бережани, Чортків, Дрогобич, Калуш, Львів-повіт (Лемберг-ланд), Рава-Руська, Самбір, Станіславів, Стрий, Тернопіль, Золочів. Перестали існувати округи Городок і Городенка.

1941 р. — 1944 р. — сільська ґміна Винники (пол. gmina wiejska), територія якої не включала до свого складу м. Винники (але правління ґміни знаходилось у Винниках). До ґміни належали села: Чишки, Чижиків, Дмитровичі, Гаї, Глуховичі, Підберізці і Виннички. З 1 серпня 1934 р. по 1939 р. ці села входили в ґміну Чишки, до цієї ґміни належало і с. Гончари.

Під час німецької окупації (1942—1944 рр.) Винники та близько 20 навколишніх сіл введено в адміністративні межі Львова. Винники входили до складу VIIІ-ї дільниці міста Львова (Вайнберґен). Разом із Винниками до дільниці входили Кривчиці, Лисиничі, Підбірці та Кам'янопіль. Керівником VIIІ-ї дільниці був п. Харкевич (колишній січовий стрілець).

27 липня 1944 р. — 24 серпня 1991 р. — СРСР.

Станом на 1 вересня 1946 р. до Винниківського району належали села: Виннички, Гаї, Глуховичі, Гончари, Давидів, Дмитровичі, Зубра, Козельники, Великі Кривчиці, Кротошин, Лисиничі, Підбірці, Пасіки Зубрицькі, Підберізці, Селиська, Сихів, Товщів, Черепин, Чижиків, Чишки.

Рішенням Львівського облвиконкому 26 вересня 1959 р. Винники підпорядковано Ленінській районній раді Львова.

6 травня 1972 р. — Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про зміну підпорядкованості міста Винники Львівської області» (передати місто Винники Ленінської районної Ради в підпорядкування Червоноармійській районній Раді депутатів трудящих міста Львова).

16 травня 1992 р. — постанова Верховної ради України «Про перейменування Червоноармійського району міста Львова» на Личаківський.

28 березня 2004 р. — референдум з приводу надання Винникам статусу міста обласного підпорядкування (з 9113 винниківчан участь в плебісциті взяли лише 4400, тобто — 48% населення при «прохідних» — 51%).

24 грудня 2015 р. сесія ВМР звернулася до Львівської обласної ради та до народних депутатів України Юринець Оксани Василівни та Добродомова Дмитра Євгеновича про підтримання у Верховній Раді України пропозиції щодо віднесення міста Винники Львівської області до категорії міст обласного значення.

29 березня 2016 р. — Львівська обласна рада зарахувала Винники до міст обласного значення. Депутати звернуться до Верховної Ради з поданням про віднесення міста Винники до категорії міст обласного значення.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Фото: О. Комендяк


Читайте також:
Коментарі
avatar