7 січня - Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем
06.01.2015
Різдво – одне з найбільших християнських свят. Своє літочислення увесь християнський світ веде саме з часу народження Єдинородного Сина Божого Ісуса Христа.

Українська греко-католицька церква, усі Українські православні церкви, багато Східних католицьких церков, Російська греко-католицька церква, Єрусалимська, Польська, Чорногорська, Російська, Сербська, Грузинська православні церкви, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви,  російські старообрядці святкують Різдво в ніч на 7 січня.

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.

Країни де Різдво (7 січня) є офіційним вихідним днем: Украіна, Грузія, Молдова, Македонія, Чорногорія, Сербія, Білорусь, Росія, Казахстан, Киргизстан.

Отже, в Україні прийнято святкувати Різдво 7 січня. Багато людей досі не знають, чому одні Церкви відзначають Різдво Христове 25 грудня, інші – 7 січня. Ми вирішили розповісти про це детально. Причина цього – різні календарі!

І Західні Церкви, і Східні Церкви святкують Різдво 25 грудня, бо ця дата була визнана канонічною задовго до того, як виник Новий (Григоріанський) календар. Різдво Христове західні християни святкують 25 грудня за новим Григоріанським календарем, а східні — 25 грудня за старим Юліанським (у 20-21 століттях це відповідає 7 січня за Григоріанським календарем). Різниця між Юліанським і Григоріанським календарями збільшується, тому починаючи з 2101 р. Різдво будуть святкувати вже не 7 січня, а 8 січня. 25 грудня – це дата за Новим стилем, і 7 січня – це дата за тим же Новим стилем, бо це все – один Григоріанський календар. Тобто, «католицьке» Різдво попадає на 25 грудня за Новим стилем, а «православне» Різдво – на 7 січня теж за Новим (не за Старим!!!) стилем. Говорити, що «православне» Різдво святкують „7 січня за Старим стилем” – неправильно. Це формулювання вводить в оману: ніби дата „7 січня” береться за Старим стилем, тобто за старим Юліанським календарем. Але і 25 грудня, і 7 січня – це дати за одним і тим же новим Григоріанським календарем. А от за Старим стилем, «православне» Різдво святкують – 25 грудня. Отже, Різдво святкують спочатку „25 грудня” за Новим стилем, а через 13 днів знову святкують „25 грудня”, але вже за Старим стилем (а за новим стилем вже 7 січня). Дата Різдва і за «католицьким», і за «православним» обрядом одна і та ж – „25 грудня”. 7 січня Різдво ніхто не святкує. „7 січня” – це дата за цивільним календарем (який збігається з Григоріанським), а за Юліанським календарем в цей день – 25 грудня.

Юліанський календар

Юліанський календар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем. У юліанському календарі кожен 4 рік - високосний, він на день довший, ніж звичайний (додається 29 лютого). Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік на 11 хвилин 14 секунд. Різниця становить близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Свято Різдва, яке споконвічно майже збігається із зимовим сонцестоянням, поступово зміщувалося убік весни, та й Великдень уже не попадав би на колишнє місце. Астрономам і духівництву не подобався факт недосконалості Юліанського календаря. Це і стало причиною введення Григоріанського календаря.

Григоріанський календар

1582 р. постановою папи Григорія XІІІ був введений Новий календар (Григоріанський), і наступним днем після 4 жовтня було оголошено 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та у Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено Григоріанський календар — десять днів було вилучено з календаря. 1583 р. Папа Григорій XIII надіслав до Константинопольського патріарха Ієремії II посольство з пропозицією перейти на Новий календар. Наприкінці 1583 р. на соборі в Константинополі цю пропозицію було відкинуто як таку, що невідповідає канонічним правилам святкування Великодня.

В Україні Григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 р. українські землі входили до складу Речі Посполитої). У той історичний період відносини між Польською католицькою та Руською (Українською) православною церквою були дуже напружені; спроби заставити українців прийняти Григоріанський календар лише ускладнили б ситуацію. Відтак Українські православні церкви (так само, як і Українська греко-католицька церква) досі дотримується Юліанського календаря.

У мирському житті Григоріанський календар запровадила Мала рада Української Народної Республіки 12 лютого 1918 р. (за старим стилем) у Коростені. Календар почав діяти з 16 лютого 1918 р., цей день стали вважати 1 березня 1918 р.

Точної дати народження Ісуса не знає ніхто. Немає жодних свідчень, що ізраїльтяни в часи Христа мали який-небудь звичай, пов'язаний із відзначенням дня народження. А в Священному Писанні згадки про дні народження стосуються лише фараона (Бут. 40:20) та Ірода Антипи, коли загинув Іоан Хреститель (Мф. 14:6; Мк. 6:21). Мало того, проповідник каже, що день смерті кращий за день народження (Екл. 7:1). У найбільш ранньому Євангелії від Марка нічого не сказано ані про народження Ісуса Христа, ані про його вік. В Євангелії від Матвія зазначено, що Син Божий народився тоді, коли царем в Іудеї був Ірод Великий. Довідавшись про народження у Віфлеємі нового царя іудейського, Ірод наказав знищити там усіх дітей віком до двох років (Матвія, 2:16). Батьки Ісуса втекли з ним до Єгипту й жили там, допоки не помер цар Ірод.

У перших століттях християнства єдиної дати святкування народження Ісуса Христа не існувало. Зберігся літопис, де Климент Олександрійський (150-215 рр.) з іронією висловлюється про тих, хто відзначав народження Христа 20 травня (чи 20 квітня) 28 року Августівського урядування, себто на третій рік нашого сучасного літочислення. Сам він указував на 17 листопада цього ж року, утім, обґрунтування цього переконання в літописі немає. Пізніше День народження Христа пов’язували із початком весни, який за Юліанським календарем припадав на 25 березня (у цей же день відзначали Створення Світу).

Дата 25 грудня вперше вказана Секстом Юлієм Африканом (одним із перших християнських істориків) в його літописі 221 р. Закон про загальне відзначення свята Різдва Христового містився у кодексах імператора Теодосія з 438 р. та імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше. Існують дані, що Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже у 353 р. (з промови папи Ліберія 352 р. випливає , що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням). У так званому Хронографі Філокалюса (354 р.) поміж християнськими святами зустрічається вже й Різдво 25 грудня. Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном у 274 році і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня.

На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Св. Йоан Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…» і Св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження Сонця, а задля народження Того, хто те Сонце сотворив». Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три Отці Східної Церкви — святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Під їх впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. Приблизно в 371-374 рр. Василій Великий увів Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії.

Тільки з IV ст. між Східними і Західними Церквами встановлюється єдність щодо святкування свята Різдва Христового 25 грудня. Формальне ж рішення про відзначення Різдва Ісуса Христа 25 грудня очільники церкви прийняли на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі у 431 р.

В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р.

Дату народження Ісуса Христа, прийняту й донині, вивів у 525 р. римський монах, папський архіваріус Діонісій Малий. Він керувався даними Хронографічного збірника за 354 р. (Chronographus anni CCCLIIII). У ньому народження Ісуса значиться в рік консульства Гая Цезаря й Емілія Павла, тобто на 1-ий рік н.е. Запис у Хронографі 354 р. виглядає так: "Hos cons. dominus Iesus Christus natus est VIII Kal. Ian. d. Ven. luna XV" ("При цих консулах Господь Ісус Христос народився на 8-й день до січневих календ у п'ятницю, 15-го місяця"), тобто 25 грудня.

Уже в Середньовіччі астрономи зауважили, що ця дата є помилковою — Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказує рік смерті Ірода І Великого (4 до н. е. — тобто 748 Ab Urbe condita), та астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця, про яку говорять тодішні історики.

На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує і першоджерело — Євангелії від Матвія (Мт. 2:16.). У Євангелія від Луки (Лк. 2:1,2) про цей період написано, що тоді відбувся перший перепис у Юдеї, а владу мав над нею намісник римського імператора Октавіана Августа — Квіріній. Про другий перепис, що відбувся між 6-8 роками, також згадує Йосип Флавій у Єврейській давнині (лат. Antiquitates Judaicae) XVIII, 1.

У книзі (2012 р. видання) Папи Римського Бенедикта XVI - останньому томі трилогії "Ісус з Назарету", міститься твердження, що весь християнський календар заснований на прорахунку. На думку Папи, Ісус народився на кілька років раніше, ніж прийнято вважати. "Помилка" була зроблена в VI столітті нашої ери основоположником літочислення від Різдва Христового (або від початку нашої ери) - римським абатом Діонісієм Малим. "Фактична дата народження Ісуса була на кілька років раніше", - сказано в книзі.

Христос ся Рождає! Славімо Його!

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar