Винники у складі Другої Речі Посполитої 1919-1939 р.р. (Частина II)
03.03.2015
Не залишалися поза увагою «Рідної школи» і дошкільнята, які виховувалися у «захоронках» та дитячих садках Товариства. Літні канікули діти проводили у вакаційних оселях, де відпочивали і здобували нові знання.

1900 р. на з'їзді жінок у Львові за ініціативою Наталі Кобринської та Марії Грушевської було засноване і зареєстроване органами державної влади товариство «Руська охоронка» (з 1901 р. його назва — «Українська захоронка»). Взявши за основу статут, опублікований у першому випуску «Нашої долі», товариство затверджує його в 1900 р. і отримує можливість «закладати по цілій Галичині охоронки для дітей, що не ходять до школи, наглядати й дбати про їх умисловий розвій та давати відповідні віку знання».

1919—1931 рр. — остаточно визначилися провідні культурно-освітні організації Західної України. Значну роль у розвитку дошкільної справи відігравали громадські організації — товариство «Просвіта», Українське педагогічне товариство (з 1926 р. — УПТ «Рідна школа»), Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю, «Союз українок». Крім уже відомих типів дитячих закладів, товариства відкривають дитячі клуби «Дитяче коло», «Клуб початкової праці». В них проводились заняття за інтересами дітей: читання, малювання, фізичні вправи, розповіді, праця; організовувались мандрівки, екскурсії. Керували клубами фахівці.

1 жовтня 1927 р. — дитячий садок товариства «Українська захоронка» у Винниках (вихователі — Філомена Михайлів (Рибаківна) та Ксенія Матвійків). Філомена Михайлів щомісячно отримувала по 100 злотих. Кухарка Анастасія Копачівна отримувала за приготування їжі дітям 30 злотих. Разом з орендою будинку щомісячні витрати на утримання садочку виносили 170 злотих. У 1929 р. «захоронку» регулярно відвідувало 24 дітей. У 1933 р. до неї вписалося стільки ж дітей, однак регулярно її відвідувало лише 10.

У 1934 р. число дітей, вписано до «захоронки», зросло до 35. 1934 р. — «Українська захоронка» у Винниках отримало власну будівлю по вул. Шевченка. Це був дерев’яний будинок Михайла Лазорка, що знаходився біля церкви Вознесіння. Саме місцезнаходження будинку було вигідним, у ньому було вісім кімнат, земельна ділянка складала 312 сажнів. Однак саме приміщення було збудоване двадцять років перед тим, виявилося досить запущеним і потребувало капітального ремонту. За радянської окупації там знаходився меблевий цех фабрики «Карпати», а пізніше «захоронку» перевели в будинок по сучасній вул. Стуса (за радянської влади там знаходилося відділення міліції).

Динаміка розвитку економіки в першій половині 1920-х рр.. була низькою. З 1921 по 1926 рр.., за винятком 1924 р., тривала економічна депресія, яка переходила в кризу. Різко скоротилося промислове виробництво і зовнішня торгівля, знову виросла інфляція, величезних масштабів досягло безробіття (до 50% робітників). Криза досягла піку в кінці 1925 - початку 1926 рр. Криза не обійшла й Винники.

За Ігорем Тимцем: «Постало питання про відновлення фабрики у Винниках. Її директором призначили п. Маєвського. Відновити виробництво в повному обсязі підприємство так і не спромоглося. Кількість працюючих від 1922 до 1938 року коливалася в межах від 300 до 500 осіб. Криза спричинила скорочення працівників у 1926 році (було звільнено 172 робітники). В період 1927— 1928 років на фабриці працювало 659 осіб, 508 з яких становили жінки. «...Робота на фабриці йде жваво й пильно... Працюють подвійно — і руками, і язиками. Руками крають тютюн, пакують у пачки, роблять цигарки, язиками виспівують різні літанії... Далі мова йде про те, хто де вродився, а хто помер, хто з ким жениться, а хто сидить на віру, хто скільки боргу має, як вдягається, що їсть, на чім спить, куди ходить, що робить і т. д. Одним словом, безпартійна, безполітична жива газета, яка щодня точно курсує».

1 травня у міжвоєнний період у Східній Галичині було важливою подією для діячів Польської партії соціалістичної (ППС). Вони використовували цей день задля популяризації своїх ідей та висловлення опозиційності щодо режиму Ю. Пілсудського. Водночас члени цієї партії використовували ненасильницькі та легальні методи політичної боротьби – мітинги та маніфестації, які відбувалися за погодженням з місцевою владою та поліцією. Проблематика першотравневих декларацій та промов зосереджувалася на соціальних аспектах – збільшення зарплатні, дотримання прав трудящих, впровадженні восьмигодинного робочого дня тощо. Вплив ППС у Східній Галичині поширювався здебільшого на польських промислових робітників.

1 травня 1930 р. відбулася першотравнева демонстрація робітників (120 осіб) у Винниках.

Пацифікація (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) — репресивна акція, проведена польською владою у вересні-листопаді 1930 р. за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення Галичини. Пацифікація була проведена у відповідь на «саботажну акцію» ОУН і супроводжувалась масовими арештами, побиттям людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західно-українських землях.

13 жовтня 1930 р. — під час проведення польським урядом пацифікації, будинок «Просвіти» у Винниках було пограбовано і частково зруйновано.

1934 р. польський уряд заснував концтабір у Березі Картузькій, де більшість становили українські політв'язні та офіційно відмовився від забезпечення прав національних меншин. Однак слід відмітити, що всі ці заходи дали тільки тимчасово бажаний результат – уряду таки вдалося зупинити антипольські погроми, але полонізація та асиміляція українців на західноукраїнських землях не відбулися. Навіть навпаки, це дало сильний поштовх до подальшого зростання серед українців національної самосвідомості, надзвичайного посилення ворожості до польської держави і поляків зокрема, та до радикального загострення українсько-польських відносин на цих окупованих землях.

Під час окупації Західної України Польщею у Винниках виникла підпільний осередок КПЗУ, яку очолив учитель О. М. Корчовський (за радянської влади його ім'ям було названо одну з вулиць міста). До складу осередку входили Л. В. Кухта, Т. О. Демцюк, М. Пастушенко, В. І. Козак, М. Я. Козачишин, М. Кухта. Тоді ж виникла підпільна комсомольська осередок на чолі з В. Глушаком. Членами її були П. А. Москаль, Брама і Р. Шклярский.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Фото: Тютюнова фабрика. Початок ХІХ ст.

Частина І  Частина ІІ  Частина ІІІ


Читайте також:
Коментарі
avatar