Винниківчанин Гнат Зубрицький - учасник битви під Крутами
31.01.2015
Зубрицький Гнат Антонович (20 березня 1897 р., с. Комарники Турківський повіт — 18 грудня 1989 р., м. Винники) — учасник національно-визвольних змагань 1918—1921 рр.

Народився в родині Антона Зубрицького-Пом’яна та Христини Зубрицької (з дому Височанської Швабович). Початкову школу закінчив у с. Комарники. З 1909 р. навчався у Перемишльській українській гімназії (п’ять класів).

Під час Першої світової війни 1914 р. російські війська, відступаючи, вивезли його, як і багатьох українських юнаків, у Росію. У Ростові він продовжив навчання в Ростовській гімназії. Пізніше перебрався в Україну, в Київ. Удень працював у друкарні робітником, а ввечері навчався в українській гімназії ім. Кирила та Мефодія, яку закінчив 1917 р. Подав документи до вступу до Київського університету ім. Святого Володимира. Проте замість навчання довелося брати участь у національно-визвольних змаганнях.

Під час наступу московсько-більшовицьких орд Муравйова на столицю Україну Гнат Зубрицький записався добровільно до військового загону української молоді. Так він потрапив під Крути, де 29 січня 1918 р. відбувся бій із 6000-м більшовицьким угрупуванням. У день бою Гната і ще кількох юнаків призначили до спеціальної команди підривників, яка отримала завдання знищити міст. Коли завдання було виконане, стрілянина з боку студентів на полі припинилася, 300 загинули.

Після цього Г. Зубрицький повернувся в Київ, а після звільнення Києва від більшовиків брав участь у похованні жертв — героїв Крут на Аскольдовій горі. Деякий час був старшиною для особливих доручень у голови Української Центральної Ради М. Грушевського.

За правління Гетьманату викладав на курсах української мови для начальників залізничних станцій. Потім вступив до Запорізької дивізії армії УНР. Під час повстання проти німців і гетьмана в м. Січеславі (Дніпропетровськ) брав участь у роззброєнні німецьких військових частин. Був призначений скарбничим штабу Запорізької дивізії. Пройшов довгий шлях під час відступу української армії аж до румунського кордону. У складі української армії був у «трикутнику смерті», коли на армію УНР наступала Червона армія, Денікін і поляки. Захворів на тиф.

Коли Гнат повернувся у Західну Україну, на той час окуповану Польщею, його затримав поліцейський пост у Борині (15 км від дому). Утримували в тюрмі в Турці. Лише довідка про те, що протягом 1914—1921 рр. Гнат Зубрицький не перебував на території Західної України, допомогла йому повернутися додому в село Комарники, однак із вимогою двічі на тиждень реєструватись у Борині протягом півроку. 1923 р. екстерном склав іспити за курс гімназійної освіти в Перемишлі. Рік навчався в таємному Українському університеті у Львові, а після його розгрому — в державному Львівському університеті, який закінчив 1927 р. з кваліфікацією «викладач історії і суспільних наук в середніх закладах освіти». Володів грецькою, латинською, німецькою, польською, російською мовами.

Після закінчення університету працював учителем приватної гімназії в м. Чорткові (1927—1928 рр.), в приватній Турківській гімназії (1928—1929 рр.), вчителем у державній народній школі Борислава (з 1929 р.), а в 1934—1937 рр. на посаді директора цієї школи. 1937 р. переїхав із сім’єю у Дрогобич, де працював учителем, а в 1940—1941 рр. — інспектором шкіл Дрогобицького міськвно. 1947 р. нагороджений відзнакою «Відмінник народної освіти». 1957 р. вийшов на пенсію, мешкав у Дрогобичі, а з 1971 р. — у Винниках. Помер на 93-му році життя і похований у Винниках (за матеріалами Христини-Зубрицької Лах).

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar