Володарі Винник (частина IV)
09.02.2015
Адам  Петро Тарло (? — 1719 р.) — державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Тарло гербу Топор. Володар Винник (1696— 1719 рр.), воєвода люблінський (1706—1719 рр.), стольник коронний (1703 р.), староста люблінський, солотвинський,  янівський, стенжинський.

Син – Кароля Тарло (1639 р —1702 р.; воєвода люблінський (1685—1689 рр.), великий підканцлер коронний (1702 рр.), сенатор, староста стенжицький) і Софії Пшоняк.

Сестри:

  • Ядвіга Тарло (померла  після 1705 р.), дружина з 1688 р. каштеляна радомського Яна Казімєжа Лянцкоронського (помер 1698 р. );
  • Дорота Тарло (померла  1756 р.),  1-й чоловік — воєвода мазовецький і гетьман польний коронний Станіслав Хоментовський (1673–1728 рр.) , 2-й чоловік воєвода люблінський Адам Тарло (1713–1744 рр.);
  • Тереза Магдалена Тарло (народилася  1700 р.),  1-й чоловік з 1691 р.  підстолій коронний Олександр Пшиємський (бл. 1650–1694 рр.), 2-й чоловік воєвода краківський Францишек Велепольський (помер 1732 р.).

1696 р. одружився з  Доротою Дунін-Борковською. 1702 р. одружився (вдруге) з Маріанною Яблоновською (Потоцькою).

Маріанна Потоцька (Яблоновська, Тарло) (? — 1749 р.) — воєводина люблінська і володарка Винник у 1719—1749 рр. (з перервами) після смерті чоловіка Адама Петра Тарло. Батько — Фелікс Казимир Потоцький (1630 р. — 15 травня 1702 р.) — воєвода київський 1682 р. (у Києві не знаходився, мав лише титул), воєвода краківський 1683 р., гетьман польний коронний 1692 р., каштелян краківський і великий коронний 1702 р., староста белзький, красноставський, грубешівський, тлумацький, сокальський, ніжинський. Мати — Христина Любомирська (Потоцька), померла 1669 р.

Брати:

• Міхал — волинський воєвода, староста красноставський, сокальський;

• Юзеф — староста белзький, ропчицький; • Станіслав Владислав Потоцький — белзький воєвода, староста грубешівський;

• Єжи Потоцький — староста тлумацький, грабовецький.

Маріанна двічі виходила заміж. Перший раз у 1701 р. за Станіслава Кароля Яблоновського, який помер у 1702 р. і в цьому ж році за Адама Петра Тарло. Дітей в шлюбах не мала. Сама ж Маріанна померла у 1749 р.

У хроніках «Географічного словника королівства польського» згадується про Маріанну Потоцьку (Тарло), воєводину люблінську і володарку Винник.

Каспер Несецький (релігійний, науковий та освітній діяч Речі Посполитої, історик, дослідник генеалогії та геральдики) на перших сторінках II-го тому «Корони польської…» (1738 р.) написав їй присвяту.

Михайло Влох у свому збірнику описує період володіння Винниками Маріанною: «Вперше згадується про замок у Виниках де жила Мар’яна, і правдоподібно за її часів побудовано при дерев’яних фільваркових забудованнях муровану палату, названу замком. Про Мар’яну у Винниках залишилися народні перекази і записи у львівських хроніках. Найдавніші перекази про Винники відносяться якраз до часів Мар’яни.

І так Семен Маґаляс, уродженець Винник, подав до нашого збірника таке оповідання: «Я їхав у поле «Під Дібровою» через обійстя мого стрийка, де народився мій батько. Обійстя дотикає лісу «Діброви». Тоді їхав зі мною мій старший брат Олекса і оповідав мені, за переказом бабуні віком понад 90 літ, що тут на краю лісу є вал.

- Не бійся, коли б ти сам уночі туди переїжджав, бо можеш побачити кремезного пана на валі. Він прохожим нічого не робить і не звертає на нікого уваги. Він чекає на свого брата, якого він уб’є, щоб позбутися свого суперника. Обидва брати були синами власника замку. Був колись слід гробу того вбитого брата, а потім земля вирівнялася. Старші люди пам’ятають місце гробу.

При «Діброві» правдоподібно, крім оборонного валу, були ще додаткові укріплення з оборонною вежею. Переказ Семена Магаляса згадує про вал під «Дібровою», що його молодше покоління вже не бачило, і дає підставу для археологічних дослідів. Братовбивство під «Дібровою» кидає світло на даровизни Мар’яни...».

Кароль Тарло (1697 р. — 1749 р.) — ленчинський староста, володар Винник у 1720-их рр. Батько — Адам Петро Тарло, мати — Дорота Дунін-Борковська. Продав Винники брату своєї мачухи Станіславу Владиславу Потоцькому.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Частина І  Частина ІІ  Частина ІІІ  Частина ІV  Частина V


Читайте також:
Коментарі
avatar