Володарі Винник (частина II)
23.01.2015
Ванько Лагодовський (син Дмитра Лагодовського — руського полководця і політика) — український галицький шляхтич, львівський гродський суддя (1498—1503 рр.), володар Винник. Сестра – Маруся, дружина – Анна. Примножив спадок батька, придбавши Мірашів, частину Станимира, Боршів (1474 р.).

Згодом, успадкувавши від овдовілої сестри маєтки Свистельницьких (1498 р.). 1515 р. володів 30 селами, були серед них Винники та Підберізці. Мав четверо дітей. Остання згадка про Ванька Лагодовського датується 1537 р.

Олександр Ванько Лагодовський (син Ванька Лагодовського; 1525 р. — 1574 р.) — український галицький шляхтич, володар Винник у 1560-их — поч. 1570-их рр., ктитором Унівського монастиря з 1549 р. по 1574 р.

У 1549 р. Унівський монастир був зруйнований під час татарських набігів. Якби не Олександр Ванько Лагодовський, на цьому б історія монастиря закінчилася.

В описах Буцманюка І. («Унів і його монастирі», Жовква, 1904 р., с. 17) зазначено: «Був це лицар побожний, щедрий для церков і монастирів, а для убогих старців, сиріт і калік милосердний. У важких, лютих боях за віру святу і Русь-Україну вік його минався... Та ось занедужав він на ноги, і хоч все робив, щоб одужати, але не ставало йому краще. Слуги переносили його з місця на місце. Втрачаючи надію, лицар став наполегливо молитися і від втоми заснув. У сні йому об'явилася Матір Божа, яка промовила: «Їдь звідси на схід сонця і там знайдеш в глибокому ярі криницю, а коли водою з тої криниці обмиєш ноги, то оздоровишся».

Сон збувся. Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. знайшов джерело, обмився в ньому і одужав (джерело діє і понині, воно обкладене камінням і прикрашене зображенням Богоматері). За народним переказом на згарищі він побачив ікону Божої Матері, що чудом вціліла. «...Межи згарищами – блеск ясний, несьогосвітній. Усі припали до того місця, стали відгребувати згарища і попіл – і очам їх вказується ясна і неушкоджена чудотворна ікона. Надія і сила вступила в серце лицаря побожного».

З вдячності своїй Цілительці Лагодовський збудував муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці. Це – унікальна пам’ятка архітектури перехідного періоду від пізньої готики до ренесансу, збережена до сьогодні. До неї було перенесено ікону і поміщено за престолом над цілющим джерелом.

1569 р. польський король Сигізмунд Август видав мандат про повернення О. Лагодовському незаконно відібраного маєтку — с. Винники з прилеглими пасікою і ставком.

До наших днів зберігся красивий мармуровий надгробок князя, який виконаний у стилі Ренесанс. Лагодовський зображений у лицарських обладунках. Правою рукою він підпер голову, наче дрімає, ноги схрестив одна на другій. Обрамування нагробника витримане в суворості іонічного стилю й тільки хвилясті волюти причілка вносять деякий бароковий неспокій у цілість цієї ренесансової композиції.

Можливо, що як обрамування київського нагробника (над тлінними останками князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, який був встановлений 7 серпня 1579 р., а зруйнований у 1941 р.), так і завершення причілка в Уневі — пізнішого походження.

Надгробок Лагодовського – один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (подібним був надгробок Катерини Рамултової у Дрогобичі). З 1574 р. до 1950 р. надгробок знаходився у монастирській церкві. Зараз його оригінал зберігається в Олеському замку.

Олександр Ванько Лагодовський мав троьх синів: Андрія, Яна (Івана) і Кліана.

Ян (Іван) Лагодовський — український шляхтич, володар Винник (син Олександра Ванька Лагодовського). Був депутатом на трибунал (1598 р.), послом на Волинському сеймі (1607 р.) і волинським каштеляном (1617—1622 рр.).

1613 р. під час перебування на засіданнях Коронного трибуналу в Любліні мав змогу вперше ознайомитися з діяльністю місцевих Кармелітів Босих. Тоді ж він запропонував монахам заснувати монастир у Львові. Ян був католиком, бо це сприяло його кар’єрі.

Є згадка про напад Яна на сусіднє село Чишки: «Ян Лагодовський з Винників: у 1592 р. він набрав собі з лісу, який належав монахам, деревини на 15 000 гривень, а у 1603 р. вивіз звідти ж 5 000 возів деревини».

Cкільки разів був одружений — невідомо. Але відомо, що у 1605 р. одружився з княгинею Ізабелою Олександрою Вишневецькою (пом. після 1612 р.; дочка Андрія Івановича Вишневецького (пом. 1584 р.) — староста любецький, луцький та лоївський (1580—1584 рр.), каштелян волинський (1568—1572 рр.), воєвода брацлавський (1572—1576 рр.) і волинський (1576—1584 рр.), другий син князя Івана Михайловича Вишневецького).

У Винниках Ян бував рідко, основна його діяльність пов’язана з Волинню. На Волині він купує у Гулевича села Затурці і Жельвів (1607 р.), у Сангушка – села Зимне і Горячів (1612 р.), також він судиться з Дрогойовським (1610 р.) і з кн. Пузинами (1614 р.), повертає борг львівських домініканів (1617 р.), стає куратором К. Клуса (1621 р.). У с. Затурцях збудував дерев’яний костел (1620 р.) і створив тут августинський монастир.

Після смерті Яна, між братами починаються суперечки за поділ залишеного покійним батьком майна. Дослідник Винник Р. Бучко, констатує про шестеро дітей Яна (Івана) Лагодовського (Станіслав, Олександр, Марко, Андрій, Юрій і Анна).

Олександр Лагодовський (пом. 1631 р.) і Марко Лагодовський (пом. 1636 р.) – володарі Винник у 1620-их рр. Були засуджені 1629 р. за вбивство свого брата Станіслава Лагодовського, який у 1626 р. зробив розбій на їхнє помешкання у Винниках.

Андрій Лагодовський (син Яна (Івана) Лагодовського) — український галицький шляхтич, володар Винник, військовий діяч (помер 1653 р., або 1661 р.). Свою молодість провів у воєнних походах. Служив в іспанській армії Філіпа II, воював у Швейцарських Альпах, був у Бельгії. Там у м. Лювен написав латинською мовою гучний панегірик (похвальну промову) на честь Зигмунда III, надрукувавши його у 1620 р.

Повернувшись на батьківщину, продовжує боротися, але вже з родиною, сусідами, монахами, міщанами, селянами та й з усіма з ким мав тільки якісь стосунки. Як пише Р. Бучко: «Андрій у Львові чинить бешкет з приводу визволення з ясиру хлопчика (1624 р.) і нападає на село Якторів, поблизу Унева, який вважав своєю спадщиною (1627 р.). Під час нападу він вбив селянина, а худобу забрав до Винник».

У 1650-их рр. володів «Бібрською державою» (Бібрка із селами Лани, Ланки, П'ятничани і Серники).

1631 р. Андрій Лагодовський за борги продав Винники, Підберізці, Млинівці, Завадів і Бартошів львівському каштеляну Вацлаву Замойському, гербу Єліта (сам перебирається у Краківець біля Яворова; Андрій залишив з дружиною Анною Даровською чотири дочки і сина Казимира).

На Казимиру рід Лагодовських по чоловічій лінії закінчився.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Частина І  Частина ІІ  Частина ІІІ  Частина ІV  Частина V


Читайте також:
Коментарі
avatar