Життя Винник за правління Габсбурґів (1772-1918 рр.) (Част. II)
01.12.2014
На підставі патенту (указу) австрійського імператора Йосипа II від 12 квітня 1785 р. було проведено перший земельний кадастр Галичини та Володимирії — перепис і економічна оцінка земельних угідь (укладений 1785–1788 рр.). Від імені імператора отримав назву — «Йосифинська метрика».

По кожному населеному пункту окремо містила: книгу поземельного прибутку (метрикальну книгу) — основний документ земельного кадастру, де фіксувалися дані про власника, площу, категорію, прибутковість та інші відомості про земельні угіддя; штокінвентар (господарський опис поміщицького маєтку) та інші документи. Текст книг написаний польською та німецькою мовами.

1788 р. — Йосифинська метрика (опис Винник, визначено межі Винник).

Франц I (1768—1835 рр., правління 1792—1835 рр.). У 1804 р. ліквідував реформи, започатковані Йосифом II. За Франца І Австрія взяла участь у третьому поділі Польщі в 1795 р. внаслідок чого до Австрії відійшла ще частина земель Речі Посполитої. А після невдалого ведення війни з Францією та поразки під Аустерліцом (1805 р.) Австрія втратила Тіроль та Венецію. Царював у часи наполеонівських війн, після низки поразок був змушений ліквідувати Священну Римську імперію й віддати дочку Марію-Луїзу за Наполеона I. У внутрішній політиці його правління було реакцією проти ліберальних реформ безпосередніх попередників. У 1805 р. імператор Франц I на 12 років закрив Львівський університет, погодившись на повторне відкриття тільки за умови «вигнання» з його аудиторій польської і русинської (української) мов.

За правління Франца I, у Винниках, 1 лютоо 1796 р. відновлено договір про знесення панщини на наступні 16 р., а у 1835 р. — започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут — багатомісний кінний екіпаж, що сполучав середмістя Львова з Винниками.

Події цього часу описує Ігор Тимець (2005 р.): «Для заохочення працівників фабрика не лише будувала житло, а й відкрила у 1803 році школу для дітей робітників і службовців. Від 1811 року на фабриці введено посаду лікаря. З появою у 1805 році нового обладнання фабрика змінила застарілі кінні машини для рі¬зання тютюну на сучасніші ручні, а також взяла в оренду три млини: Яреми, Тетька і Скремети. Вона поступово стала підприємством, яке увійшло до трійки найбільших в Австрії. Великих збитків мануфактура зазнала у 1809 році під час розквартирування у Львові та Винниках російських військ. З фабрики силоміць було вивезено сотні центнерів готової продукції, і це набуло певного розголосу. Щоб виправити ситуацію, на фабрику прибув граф Голіцин, який покарав офіцера, причетного до грабунку, і замінив його майором Енгельгардтом... З метою збереження ринків збуту цісарський уряд збільшив видатки на розвиток фабрики у Винниках. Скарб двору у 1818 році постановив збудувати на річці Марунька новий млин зі шлюзами для помелу сушеного листя (експлуатувався до 1939 року). В тому ж році фабрика здійснила низку реконструкцій і перебудов. Зводилися нові будинки для виробництва та зберігання продукції, споруджено приміщення для ферментації тютюну (дві сушарні). Попит на різаний тютюн у XIX столітті почав поступово переважати, і вже у 1817 році Винниківська фабрика, де на той час працювало 498 робітників, виготовила 15 400 центнерів тютюну для куріння і 3 800 центнерів нюхальної табаки».

За матеріалами М. Влоха, у Винниках побував австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною в 1817 р. і особисто відвідав фабрику тютюну та оглянув виробництво. Франц I з своєю дружиною Кароліною Авґустою відвідав Львів 10 липня 1817 р. Ставлення до Винниківської фабрики після її відвідин цісарем у 1817 р. різко змінилося на краще, і вже 1817—1818 рр. стали роками перебудов, розширення та реконструкції підприємства.

Було затверджено рішення про будівництво млина зі шлюзами й будівництво криниці, розроблено плани спорудження столярної та боднарської майстерень, будівництва складу для зберігання листя тютюну, відбудови складу нюхального тютюну та січкарні, розширення вартівні, сушарні та будинку для робітників.

Патентом імператора Франца І від 23 грудня 1817 р. започатковується укладання нової метрики – «Францисканської». «Францисканська метрика» – це виправлення «Йосифінської» і доповнення до неї, які в окремих циркулах продовжувалися до 1823 р. і навіть довше. «Францисканська метрика» докладно описує розміри поміщицьких маєтків і селянських громад, якість ґрунту і стан використання земельних угідь, поземельні доходи, відображає зміни у землекористуванні, що сталися за час після складення першого поземельного кадастру — «Йосифінської метрики».

1821 р. — Францисканська метрика (опис Винник).

Винники поступово розвивалися і за інших монархів.

Фердинанд I (1793—1875 рр.., правління 1835—1848 рр.). Імператор, що страждав на різноманітні захворювання, державних талантів не мав й добровільно відмовився від влади. Революція 1848 р. створила умови для скасування всіх пережитків кріпосництва.

Імператор Фердинанд I 17 квітня 1848 року видав Закон про скасування феодальних повинностей селян Галичини. У Законі вказувалось: 1) панщинні й інші повинності скасовуються з 15 травня 1848 р.; 2) існуючі сервітути (громадські володіння) — ліси, пасовища, луки, водоймища тощо, якими селяни ко¬ристувалися спільно з паном, залишаються недоторканими; 3) селяни, які забажають користуватись сервітутними правами, мають давати за це відповідну плату, що буде визначатись добровільною угодою між ними і поміщиками; 4) за втрату повинностей поміщики звільняються від «опікунських обов'язків.

7 вересня 1848 р. Фердинанд І підписав Указ, яким заборонялась панщина у всіх частинах імперії. Цей Указ розширював Закон від 17 квітня деякими пунктами про права селян і їхні стосунки з поміщиками. Йшлося про те, що поміщики втрачали верховну владу над селянами, котрі переставали бути їхніми підданими й оголошувалися громадянами держави. Скасовувалася відмінність між домінікальними і рестикальними земля¬ми, оскільки і ті, й інші ставали вільною власністю. Це призвело до того, що селяни ставали власниками земельних наділів.

1848 р. — марш через Винники російських військ, що йшли на допомогу Австрії придушувати угорське повстання.

5 червня 1848 р. — богослужіння в церкві, під гомін дзвонів священик оголосив про скасування панщини і про створення у Львові «Головної Руської Ради».

Звільнення кріпаків у габсбурзькій імперії в 1848 р., піднісши їхній юридичний статус та політичні права, не полегшило економічного становища. В сутності проблема крилась у підвищенні вартості життя й зменшенні прибутків. Основним тягарем, що висів на селянах, був борг за отримані в 1848 р. землі. Спочатку віденський уряд обіцяв власними грішми покрити кошти, пов'язані з передачею землі, але в 1853 р., після відновлення порядку, він переклав на селян більшу частину цих витрат. На додаток селяни підлягали прямому й непрямому оподаткуванню, включаючи утримання шкіл, шляхів тощо.

На пам’ять про скасування панщини у Винниках був встановлений хрест, де сьогодні знаходиться Братська могила воїнів УГА (кут вул. І. Франка та Стрілецької).

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Фото: Герб Габсбурґів

І частина  ІІ частина  ІІІ частина IV частина


Читайте також:
Коментарі
avatar