Життя і розвиток Винник в часи СРСР (Частина I)
06.11.2014
Матеріали про життя Винник протягом цього періоду відображені у місцевій періодиці, зокрема, у газетах Винниківського райвиконкому і райкому Компартії України «Радянське життя» (1944–1959 рр.) та Винниківської МТС «Сталінець» (1952–1953 рр.) .

1944 р. — Винниківський РК КП(б) (секретар Пащенко). У жовтні 1952 р. його було перейменовано на Винниківський райком КПУ. 1944 р. — Винниківський райвиконком.

1945 рік. Для більшості народів Європи II Світова війна вже завершилася, але не для українців.Український народ дальше продовжував боротьбу, але вже з новим загарбником – московсько-сталінським режимом.

Після ліквідаці на Винниківщині у 1947 р. сталінським режимом боївок ОУН-УПА розпочалося «мирне» радянське життя.

Новоприбулі люди відіграли суттєву роль в організації і розширенні в місті промислового виробництва та сільськогосподарських колективних господарств і поряд з корінними винниківчанами зробили свій внесок у відбудову економіки, житлового фонду, закладів соціально-культурної сфери.

У сфері громадського побуту і народної духовної культури зазначеного періоду простежувалися відмінні риси і традиції в різних за територіальним і національним походженням груп людей. Виразно виступала певна ізольованість побутових зв’язків згаданих груп людей, у тому числі при відзначенні свят та сімейно-побутових подій. Заходи радянської влади, спрямовані на розвиток економіки, освіти, налагодження роботи закладів соціальної сфери позитивно позначилися на поліпшенні умов життя людей, підвищенні освітнього рівня молоді, соціальній структурі і призводили до етносоціальної консолідації громадян міста.

До 1945 р. всі діти віком до 14 років були охоплені шкільною освітою. Разом з тим, політичні репресії радянської влади, командне насадження атеїзму і наступ на свободу релігійного життя людей «душили» громадське життя і думку, надавали їм формального характеру, перманентної штучності. Промисловість. У післявоєнний період відновлює свою діяльність тютюнова фабрика, засновано швейну фабрику, ливарно-гвіздковий завод та ін.

У 40–50-их рр. розвиток економіки міста мав постійну тенденцію до розширення, досить динамічно зростала кількість зайнятих у промисловості, збільшувались обсяги виробництва продукції на тютюновій та швейній фабриках, цвяховому та цегельному заводах, райпромкомбінаті й артілях.

Тютюнова фабрика

У серпні 1944 р. почалося відродження тютюнової фабрики у Винниках. Після відступу німецьких військ на фабриці, яка за Польщі мала назву «Польський монополь тютюнови», залишилося порожнє приміщення, обладнання було вивезене до м. Радома.

Відновлювальні роботи на фабриці проводилися під гаслом «Все для фронту». Обладнання отримували з різних підприємств, наприклад з Львівської фабрики «Аїда», що виготовляла папіросний папір і гільзи для набивання папіросів. Одержали парк станків для механічного цеху німецького та австрійського виробництва.

У серпні був запущений перший цех фабрики – механічний. Незабаром налагодили випуск папіросів «Біломор» на машинах системи «Куркевича». Попри скептицизм колишніх працівників, переважно поляків, фабрика запрацювала. Після запуску виробництва папіросів, перед колективом було поставлено завдання – до кінця 1944 р. налагодити випуск сигарет.

У м. Гродно було відряджено групу робітників, щоб демонтувати зі спаленої місцевої фабрики сигаретну машину. Устаткування виявилося некомплектним, довелося власними силами доробляти необхідні деталі. Так наприкінці 1944 р. почалося виробництво сигарет. Дві машини виготовляли «Приму». Після війни було порушене центральне енергопостачання, тому папіросні машини приводили в рух вручну. Незабаром створили свою фабричну електростанцію. Основою її став дизельний двигун марки «Шкода» з трофейного підводного човна потужністю 300 кВт.

Виробництво на тютюновій фабриці у 1945 р. забезпечувало 250 інженерно-технічних працівників і службовців, у 1953 р. кількість працюючих на фабриці досягла 826 осіб. У 1946 р. на фабриці працював вже пакувальний цех, випускали сигарети «Катюша», «Парашутист». Машини німецького виробництва пакували «Аврору». Роботи виконувалися вручну. Норма – 500 тис. цигарок за день (за Польщі – 80 тис. цигарок за день). Допустимо було помилитись у пакуванні плюс-мінус одна штука. Клеїли смолою, шкідливими випарами якої дихали працівники. Обіду не було.

Наприкінці 1940-их початку 1950-их рр. вже була пакувальна машина. Працювали в цей час 14 год., а заробляли на одну хлібину (при 240 руб. зарплати хліб на базарі коштував 90 руб.). З часом на фабриці ввели двохзмінну роботу. Перша зміна – з 23 год. до 8 год., друга – з 8 год. до 20 год.

У 1950-их рр. організувли їдальню. На початку 1960-их рр. ввели транспортери, праця дещо полегшилася.

У 1980 р. виробнича потужність фабрики становила 13,5 млрд сигарет. У 1980-их роках фабрика була одним з кращих підприємств України по виробництву тютюнових виробів. Щорічно там випускалося до 14 млрд. штук сигарет (70 відсотків - сигарети без фільтра та 30 - з фільтром) таких колись популярних марок, як «Львів», «Орбіта», «Аврора», «Верховина», «Прима», «Космос», «Фільтр ». До 1982 р. на підприємстві була ділянка, де вироблялися подарункові набори цигарок «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Три богатирі», які користувалися особливо великою популярністю у іноземців.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

На фото вулиця Леніна (зараз Галицька) під час травневої демонстрації у 70-х роках ХХ ст.

Автор: Люда Безугла

І частина ІІ частина ІІІ частина ІV частина V частина


Читайте також:
Коментарі
avatar