Життя і розвиток Винник в часи СРСР (Частина II)
08.11.2014
Винниківська швейна фабрика

У вересені 1944 р. було організовано Винниківську швейно-взуттєву фабрику (фото) по вул. Комінтерна (тепер С. Крушельницької, 3) у будинку, що належав до 1939 р. польському судді.

Початково на швейно-взуттєвій фабриці, яка підпорядковувалася обллегпрому працювало 34 особи. Оскільки, рішення про створення фабрики було прийнято, штат сформований, а матеріально-технічна база (із з зрозумілих причин – повоєнна відбудова, нестача коштів, інше) була відсутня, то працівники фабрики приносили власні швейні машинки на робочі місця.

Саме на них і виготовляли у перші роки різні швейні вироби, в переважній більшості – військову форму. Як було сказано вище, фабрика носила назву «Швейно-взуттєва» і у її взуттєвому цеху виготовляли півчоботи, мешти.

У 1949 р. відбулася часткова спеціалізація, в ході якої взуттєвий цех передано «Львівській взуттєвій фабриці», а у Винниках залишився швейний цех, який продовжив свою діяльність під новою назвою «Винниківська швейна фабрика Львівського обллегпрому». У цьому ж році на фабриці встановлено 3 агрегатні поточні лінії, де працювало 60 машин. На одній поточній лінії працювало 26-28 осіб. Крім цього, діяв розкрійний механізований цех. Кількість робітників чере 5 років після заснування зросла майже вп’ятеро і становила 166 осіб. Асортимент виробів значно розширився: виготовляли пальта чоловічі і жіночі, костюми чоловічі, штани, дитячі костюми, комплекти для немовлят.

Особливо активно фабрика розвивалась починаючи з 1953 р. У цьому році на підприємстві працювало 243 робітники і випуск виробів щороку зростав майже на 8 %.

У 1962 р. відбулася чергова реорганізація, яка торкнулася швейної промисловості. Всі швейні фабрики Львівської обл. були злиті у швейне об’єднання під назвою «Львівська швейна фірма «Маяк». Це покликало за собою як позитивні так і негативні зміни. Різко зменшився асортимент виробів, з 1963 р. виготовляли лише дитячі костюми і чоловічі піжами.

У 1964 р. на фабриці працювало 112 універсальних машин і 28 спеціалізованих машин для виробництва окремих деталей. На підприємстві працювало 364 робітники. Продуктивність праці за період 1953—1963 рр. зросла на 184,5 %.

У 1968 р. чергова зміна підпорядкування – передача Винниківської філії фірми «Маяк» фабриці текстильно-художніх виробів, яку у 1970 р. перейменовано на «Львівське текстильно-галантерейне об’єднання «Юність», а Винниківська філія відтепер отримала назву «Швейний цех №3».

Винниківський молокоцех

До 1945 р. у Винниках діяла Винниківська Райзаготконтора Львівського молококомбінату. Приміщення контори було розташоване на вул. Танкістів, 10 (у приватному будинку). У 1945 р. Райвиконком вирішив виділити для Райзаготконтори Львівського молококомбінату, де директором був Тютько Григорій Петрович, садибу господаря Маркевича Михайла для розміщення Райзаготконтори і молокоцеху: вул. Крива, 2 (хата з 3-ох кімнат, кухня, стодола і стайня). Та будівля, в основному, вся була зайнята трофейними коровами.

Щоб звільнити приміщення для переобладнання під молочний цех, доводилось довго «боротись» з військовою частиною, щоб забрала з приміщення корови. У хаті жили дівчата, коли їх переселили, то приміщення обладнали під Райзаготконтору. Коли приміщення військова частина звільнила, тоді директор Тютько Т. П. домовився з будівельниками, щоб зробили реконструкцію для цеху прийому молока. В тім приміщення довжиною 15 м, шириною 6 м зроблено ремонт, виведено каналізації і включено в колектор винниківської міської каналізації, викопано за цехом криницю глибиною 5 м, з котрої ручним насосом подавали воду для охолодження молока. Коли ремонт цеху закінчили, то, за згодою санепідемстанції, почали приймати молоко. Найперше приймали молоко від корів винниківчан.

До того часу молоко приймали в однокімнатному приміщенні на вул. 1 Травня, у цьому ж будинку був Райвідділ міліції. Відвозили молоко до молококомбінату у Львів на вул. Головацьку, 19. Були сталі фірмани – п. Ханас і п. Влох. Коли поставили холодильник відкритого типу, то почали направляти молоко з сіл Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, В. Білка, Н. Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Кротошин.

При Винниківському молокоцеху працювала лабораторія з визначення якості молока. За графіком виїжджали на села аналізатори, котрі робили проби молока від здатчиків. Їздили зі своїми центрифугами на підводах, котрі привозилми молоко зі сіл. Молоко, що поступало зі сіл Винниківського району, цех приймав, очищав і охолоджував, потім машини з молококомбінату (бортові з флягами) приїжджали і забирали продукцію на Львівський молокомбінат. У ті роки, коли в Винниківському районі організували колгосп, почали возили до цеху в малій кількості молоко підводами і флягами. Разом з приватним сектором молокоцех відправляв його до Львова (львівськими бортовими машинами).

У 1952 р. цех виробляв морозиво, сир і сметану. Перед 1960-ми рр. в автоколоні молококомбінату з’явились спецмашини-молоковози. У зв’язку зі збільшенням кількості молока, такий перевалочний пункт, як у Винниках, потребував докорінної реконструкції. Згодом він уже був переданий у підпорядкування Щирецькому молокозаводу Пустомитівського району. Обласна рада вирішила у 1969 р. молокоцех Винниківський Щирецького молокозаводу передати радгоспу «Винниківський».

У 1969 р. все молоко, котре мав обслуговувати Винниківський молокозавод, направлено на Львівський молококомбінат. З 1969 р. розпочато масштабну реконструкцію молокоцеху – збільшено довжину у 3 рази, ширину вдвічі, висоту в 3 рази, пробурили свердловину глибиною 70 м. Були придбані нові потужні компресори, градільню, пастеризатор закритого типу. За вимогами санепідемстанції стіни виклали скляною плиткою, обладнали холодильну камеру для зберігання продукції, здійснювали транспортування продукції в холодильну камеру і з камери на спецмашини. Молоковози постачали продукцію у 21 пункт торгівлі, в тому числі до 2 баз для обслуговування закритих установ. Молоко коштувало 24 копійки, воно мало великий попит, скарг не було на винниківське молоко.

З 1971 р. процес трудомістких робітбуло механізовано (матеріал поданий за спогадами Калатина Євстахія Івановича).

За роки радянської влади у Винниках відкрилися цех львівського виробничого обєднання «Галантерея», ливарний і інструментальний цехи Львівського виробничого об'єднання «Полонина», три цехи виробничого об'єднання «Юність», два цехи Львівського заводу пластмасових виробів, консервний цех заводу «Харчопродукт», відновив роботу цегельний завод.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина ІІ частина ІІІ частина ІV частина V частина


Читайте також:
Коментарі
avatar