"Щоб ти скис!", "щоб тебе ..."
03.02.2011

"Прокльони лились з її вуст, як вірші з натхненного поета"Кореспондент газети "Високий замок" цікавилася, чи мають прокльони силу та що робити, якщо хтось комусь бажає зла.

Неодноразово доводилося чути, як люди, посварившись за якусь дрібницю, кленуть усе на світі і бажають одні одним зла – "від щирого серця”. Чи не найбільше народних прокльонів можна почути в селах: "А щоб тобі повилазило!”, "Трясця твоїй матері!”, "А щоб твоєю мордою просо молотили!”, "А щоб тебе грім побив!”, "Нехай тобі жаба цицьки дасть”... Промовляючи такі слова, ми не усвідомлюємо, що, в першу чергу, накликаємо біду на себе і на свою родину.

"Прокльони лились з її вуст, як вірші з натхненного поета"

Чи не найяскравішим прикладом в українській літературі того, що українці люблять лаятися і проклинати одні одних, є "Зачарована Десна” Олександра Довженка. Так, як лаялася баба Марусина з цього твору, не вмів ніхто з героїв. "Вона проклинала все, що попадалось їй на очi, - свиней, курей, поросят, щоб не скугикали, Пiрата (пса. - Авт.), щоб не гавкав i не гидив, дiтей, сусiдiв. Їй можна було по три днi не давати їсти, але без прокльонiв вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тодi блищали очi й червонiли щоки. Це була творчiсть її палкої, темної, престарiлої душi”, - пише автор.

Проклинаючи "всіх і все”, баба Марусина зверталася не лише до злих сил, а й до Матері Божої і святих: "Мати Божа, царице небесна, - гукала вона в небо, - голубонько моя, святая великомученице, побий його, невiгласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував вiн з сирої землi оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, i повикручуй йому ручечки й нiжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб рiс вiн не вгору, а вниз, i щоб не почув вiн нi зозулi святої, нi божого грому.

Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрiю, святий Григорiю на бiлому конi, на бiлому сiдлi, покарайте його своєю десницею, щоб не їв вiн тiєї морковочки, та бодай його пранцi та болячки з’їли, та бодай його шашiль поточила...”.

У селі, де минуло моє дитинство, жив дід, який любив так клясти і лаятися, як баба Марусина. Найчастіше він проклинав свою корову, якій дуже смакували колгоспні буряки. "Шляк би тебе трафив! Кров би тебе нагла залєла!”, - кричав він і кидав у корову палицю, на яку спирався. А далі йшло таке, що язик не повертається повторити. Дід Омелян завжди скаржився, що його Краса дає мало молока. А може, причина у тому, що він її постійно проклинав?

"Ну що б, здавалося, слова?"

"Прокльони мають велику силу, особливо материнські або кровних родичів, – каже астропсихолог і астромаг Марина Курсанова. – Тому треба старатися тримати язик за зубами. Можна проклясти когось до сьомого коліна, і з родиною будуть відбуватися дивні речі: пожежі, смерті та інші нещастя. Вона може бути побожною – ходити до церкви, але в шафі може бути якийсь "скелет”, і цього буде достатньо – прокльон подіє. В першу чергу постраждає той, хто бажає комусь зла”.

"Сьогодні завдяки Інтернету людям стала доступна інформація, якої колись не розголошували, - веде далі Марина Курсанова. – Вони жартують зі серйозними речами і не уявляють, які можуть бути наслідки. Найкращий захист від прокльонів – тримати душу і серце в чистоті”.

За словами астропсихолога, навіть прості слова на зразок "щоб ти скис” несуть у собі негативну енергетику. "Якщо хтось комусь щось подібне бажає, треба казати: "Візьми собі”, – радить вона. – Це – найпростіший народний відворот. Ще один простий і доступний відворот – після Водохреща малювати хрестики в помешканні на дверях. Це споконвіків роблять набожні українці. І щось у тому є. Ще можна посипати поріг свяченою сіллю – негативна енергетика не буде входити в домівку”. На думку пані Марини, в українській мові так багато "гарних” прокльонів, бо ми – емоційна нація. Що на думці, те й на язиці.

"Багато прокльонів не лише в українській мові, – каже завідувач відділу Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича Наталія Хобзей. – Ця лексика – не з культурного пласту, тому її треба уникати. Промовлене слово вже не вертається, а тому має силу. Прокльони – як усталені вирази та звороти - цікаві мовникам, і їх потрібно досліджувати. Але популяризувати їх не варто”.

Когось проклинаючи, закликаємо до співпраці диявола

"Якщо прокльон звернений до вас, не реагуйте і старайтеся позитивно думати про людину, яка бажає вам зла, - радить служитель храму Святої Євхаристії отець Роман Тереховський (УГКЦ). – Якщо вона на вас сердиться, значить, на те є якась причина. Проаналізуйте свої стосунки з цією особою – подумайте, чи нема у чомусь вашої вини. Якщо є, вибачіться. Якщо, наприклад, хтось комусь бажає зла у маршрутці, зробіть зауваження і тихо моліться, щоб прокльон не приніс нікому шкоди. Перш за все він погіршує стан того, від кого виходить”.

"Очевидно, що прокльон може подіяти, бо це, в першу чергу, негативна інформація, - веде далі священик. – Вона руйнує гармонійний порядок цього світу (а світ створений добрим). Окрім негативної інформації, це виразне вольове бажання конкретної людини – бажання зла (думка і слово виражають волю, а воля змінює світ). Крім того, прокльон – не лише людська дія, а й диявольська. На його "успішність” впливають різні фактори. Важливо, чи людина, на яку він скерований, веде богобоязне життя, чи на зло відповідає злом. Якщо вона невинна і є практикуючим християнином, то її дії є протидією дияволу – Божа сила набагато більша, ніж диявольська. У цьому випадку можна говорити, що руйнівний наслідок прокльону нівелюється”.

Отець Роман Тереховський вважає, що навіть "легенькі” народні прокльони небезпечні, і їх треба уникати. "Наприклад, "А щоб тебе качка копнула” означає "щоб ти лежав так, щоб качка могла тебе копнути”. Іншими словами – щоб ти вмер, - каже священик. – Прокльон – це найстрашніше, що може бути. Він має на меті не лише фізичну смерть людини, а й духовну. Це – побажання, щоб диявол нею заопікувався”.

"Ми живемо у світі, в якому одні одним бажають зла, і це не дозволяє нормально дихати, - веде далі отець Роман. – Не може бути благословенною країна, якщо кленемо від тата і мами до поля і корови – те, що є наше. Люди кличуть диявола, і він відразу приходить. А Бога треба переконувати у своїй праведності”.

Олеся Пастернак "Високий Замок"

фото: xima.ru

Читайте також:
Оголошення:




Читайте також:
Коментарі
avatar