«Для зйомок шукали людей навіть в хоспісах», - Ігор Ігнатович про «Гіркі жнива»
27.02.2017 17:36

Ігор Ігнатович (Ian Ihnatowycz)

В Україні та інших країнах світу відбулася прем’єра першого англомовного художнього фільму про Голодомор – «Гіркі жнива». З нагоди прем’єри фільму до Львова приїхав його продюсер – бізнесмен, канадець українського походження Ігор Ігнатович, який профінансував виробництво фільму у розмірі 20 мільйонів доларів.

«Для мене було важливо, щоб завдяки цьому фільму західний світ дізнався правду про те, що відбувалося в Україні у 30-ті роки, про цю страшну трагедію. Фільм був створений передусім для західного глядача, який майже нічого не знає про Україну. Відтак завдяки сюжетній лінії, грі відомих, впізнаваних у світі акторів він дізнається правду про Голодомор», – сказав Ігор Ігнатович.

Нагадаємо, канадець українського походження Джордж Менделюк разом із Річардом Бачинським-Гувером є авторами сценарію. У головних ролях знялися голлівудські актори нової генерації – Макс Айронс (Юрій), Саманта Баркс (Наталка), Баррі Пеппер (Ярослав – дід Юрія), Тамер Гассан (червоний командир), Теренс Стемп (батько Юрія) та інші. У фільмі задіяні також українські актори – Олександр Печериця та Остап Ступка. Актори-іноземці носять вишиванки, співають українські пісні, воюють із НКВС, а українські – є українськими селянами і розмовляють англійською.

Безумовно, для популяризації історичної правди про Україну ця стрічка має неоціненне значення, а щоб скласти свою думку, треба її подивитися.

В інтерв’ю для IA ZIK Ігор Ігнатович розповів про особливості створення фільму, а також про свій успіх у бізнесі та інвестиції в Україну.

– Пане Ігоре, як виникла ідея створити такий фільм про Голодомор?

– Спочатку Річард Бачинський-Гувер показав мені сценарій, в основі якого лежала тема Голодомору українців. Мені сценарій дуже сподобався, тим більше, що ця тема у західному світі невідома. Тому одразу подумав: потрібен такий фільм. Відтак ми сконтактувалися з режисером Юрком Менделюком, якому також ця ідея сподобалася. Його батьки, прадіди пережили Голодомор. Юрко разом з Річардом багато разів переписували сценарій. Постійно консультувалися з директором Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору Людмилою Гриневич, а також нині вже покійним професором істориком Орестом Субтельним. Коли вже був готовий остаточний варіант, то мені залишалося лише профінансувати зйомки фільму. Для мене було важливо, щоб завдяки цьому фільму західний світ дізнався правду про те, що відбувалося в Україні у 30-ті роки, про цю страшну трагедію. Фільм був створений передусім для західного глядача, який майже нічого не знає про Україну. Відтак завдяки сюжетній лінії, грі відомих, впізнаваних у світі акторів він дізнається правду про Голодомор.

– Що було найскладнішим під час зйомок фільму?

– Фільм знімали два з половиною роки. Багато зйомок проходило у Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові у період, коли в Україні правив Віктор Янукович. Щоб мати можливість спокійно знімати, ми мусили бути обережними. Тому вийшли до преси вже тоді, коли фільм був готовий до презентації. У фільмі грають голлівудські актори, але найважчим було знайти худих, виснажених людей для масових сцен. Ми шукали людей навіть в хоспісах, які перебувають при смерті, в лікарнях – людей, які хворіють і є виснаженими. Таким чином хотіли відтворити історичну правду у цій картині. Головного героя – художника Юрія грає молодий голлівудський актор Макс Айронс, який теж малює, і саме його деякі картини були показані у стрічці.

– Пані Ігоре, ви людина, яка досягла значних висот у бізнесі. Яким є ваш рецепт успіху?

– Це насамперед знання, які я отримав в університеті в галузі медицини. Також вчився у найкращій бізнесовій школі в Канаді і мав зацікавлення в сфері інвестицій. У цьому напрямку мені вдалося досягнути успіху протягом 20 років. Це не сталося одномоментно. Для того, щоб досягнути успіху, треба було працювати протягом тривалого часу. Ми запровадили унікальний підхід, використовуючи екологічні знання, і вибирали фірми, які у цьому плані показували добрий результат. Моя компанія була першою, яку радили в ООН у справі інвестицій та екологічних справ.

– Пане Ігоре, чи траплялося вам впродовж своєї бізнесової кар’єри відчути на собі прояви корупції?

– В Канаді є різні люди, інколи декого навіть засуджують за кримінал. Це не є чистенька країна, є добрі і погані люди. Але стосовно мого бізнесу, то ніколи такого не було, щоб мені щось таке незаконне пропонували.

– А чи підтримуєте ви бізнесові зв’язки з Україною?

– Наразі не бізнесові. П’ять років тому я заснував Інститут лідерства у Школі бізнесу, яку я закінчив 30 років тому. Основне завдання цього інституту – навчати студентів, як бути успішним лідером. Навчання включає не лише аналіз різних економічних та бізнесових чинників, але і додаткове врахування характеру людини, його впливу на прийняття різних рішень. Можна все проаналізувати і вивчити, а тоді потрібно вибрати правильну стратегію. А без врахування особливостей характеру важко прийняти правильне рішення стосовно всіх громадян – тих, хто працює в компанії, конкурентів, клієнтів, суспільства загалом. І цього ми навчаємо, – як прийняти таке правильне рішення. В цій галузі ми також підтримуємо співпрацю з бізнес-школою УКУ у Львові.

– Пане Ігоре, ви вкладаєте багато коштів в культуру, освіту, соціальну сферу. Це те, що тепер називають соціально відповідальним бізнесом. Чому ви це робите?

– В Канаді і в Америці є таке розуміння у багатьох людей, які мали великий успіх у бізнесі, що приходить час не відплати, а радше подяки суспільству за вдалий бізнес. Адже бізнес без людей не може існувати. Тому для вдалого бізнесу настає час віддячитися – лікарням, школам, культурним організаціям. Я для Королівської консерваторії дав пожертву, в бізнес-школу, в український будинок для літніх людей у Канаді. Також були вклади у різні фонди для допомоги студентів – медиків, піаністів.

– Чи ви берете участь у житті української громади в Канаді?

– Інколи беру участь, контактую з українцями, є членом дорадчого комітету українців Канади, світу.

– Як, на вашу думку, сьогодні сприймають Україну у світі?

– Про Україну знають, але небагато. І про історію України майже нічого не знають. Тому я хотів цей фільм створити. Щоб правильно зрозуміти кожну країну, потрібно знати її історію і життя людей. Життя українців було дуже важке. Як іноземці будуть це знати, то і теперішню політичну ситуацію будуть краще розуміти. Знаючи справжніх ворогів України, на мою думку, будуть більш прихильно ставитися до України. Тепер ці вороги знову починають возвеличувати Сталіна. Це для світу, бельгійською мовою кажучи, «великий червоний прапор». Над цим треба задуматися, бо це велика небезпека.

– Наскільки російська пропаганда, яка нині дуже сильна в Європі, є відчутною також в Канаді?

– Російська пропаганда є у всьому світі, так звані «фейк-ньюз» є в різних засобах масової інформації. Вони так вміло це роблять, що трудно відрізнити правду від брехні. Наприклад, коли читаєш професійну статтю, то здається, що все, що там написано, правда. А це не так. В західному світі російська пропаганда мала великий успіх, бо змішала правду з брехнею. Це інформаційна гібридна війна. Але тепер вже починають реагувати на цю брехню, дають їй відсіч. І це хороший сигнал.

– Чи ваші обидва батьки – українці за походженням, вихідці з Львівщини, – теж зазнали переслідувань від радянської влади?

– Так, мої батьки українці, з маминої сторони – вихідці з міста Винники, що біля Львова, а батькові – біля Дрогобича. Вони зазнали переслідувань, але не через Голодомор, а під час Другої світової війни. Коли тоді комуністи наступали, десятки мільйонів людей втікали від цієї влади. Моєї дружини родина дуже потерпіла, а мого батька родина втекла, залишився лише один стрийко, якому було 15 років. Коли прийшли комуністи, то його як родича зрадників народу засудили на 15 років в сибірські табори.

– Батьки дали вам хорошу освіту.

– Так, крім звичайної школи ми ходили ще до української, де вивчили літературу, культуру, Історію України. І мої діти також вивчали українську.

– А чи зараз дуже складно в Україну запроваджувати інвестиції?

– ​Думаємо про це, але наразі це складно. Увесь світ знає, що тут корупція. Це треба побороти, бо світ на це задивляється. Вже починають багато фірм інвестувати, але багато стримуються власне через те, що в Україні забагато корупції. Український уряд мусить це викорінити, інакше не буде великих інвестицій. А вони потрібні, щоб розвинути Україну.

Розмовляла Галина Палажій, IA ZIK
Фото: Винники Plus


Теги: Ігор Ігнатович, фільм, Гіркі жнива, голодомор
Останні новини:

Коментарі
avatar