У госпіталі інвалідів війни та репресованих вшанували світлу пам‘ять Юрія Липи
05.05.2017 20:23

5 травня - 117-та річниця від дня народження видатного українського письменника, лікаря, політика Юрія Липи (05.05.1900 – 20.08.1944).

Відзначення роковин патріота відбулося сьогодні у госпіталі інвалідів війни та репресованих (цей медичний заклад у Винниках носить ім‘я Юрія Липи).

З нагоди цієї події в актовій залі лічниці зібралися персонал і пацієнти медзакладу, люди, які вже десятки років досліджують трагічну біографію Юрія Липи та вивчають його наукові праці й літературну творчість.

Про Юрія Липу присутнім сьогодні розповідали директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга, голова Благодійного фонду «Призначення» імені Юрія Липи Галина Шипка, інші особи. На цьому літературно-просвітницькому заході також були заступник міського голови Винник Богдан Шустер, який звернувся до присутніх з промовою та виконав пісню «Дивлюсь я на небо» й керуючий справами виконавчого комітету Винниківської міської ради Любов Шуберт.

Зі змістовних виступів Дмитра Сапіги та Галини Шипки присутні дізналися багато цікавих і просто вражаючих фактів про життя й діяльність Юрія Липи.

Від самого початку й до мученицької смерті біографія Юрія Липи оповита безліччю таємниць і загадок.

А народився він 5 травня у селі Старі Санжари, що на Полтавщині, де й провів перші десять років свого життя. До свого батька Івана Липи в Одесу він перебрався лише після смерті матері в 1910 році. Разом із батьком Юрій Липа пройшов усі трагічні етапи відродження Української держави в 1917 – 1921 роках. Згодом про революційні події в Одесі Юрій Липа надзвичайно талановито розповів у своїх працях (саме Юрій Липа першим у своїх творах розкрив події з життя кримінального світу тогочасної Одеси й її лідера Бені Крика, якого згодом у кінематографі вже інші митці представляли як Мішку Япончика).

Але жорстоких гонінь і переслідувань, а згодом і мученицької смерті, Юрій Липа зазнав за свою політичну діяльність. Зокрема, у своїх наукових працях Юрій Липа довів неминучість розпаду дикої й неосвіченої, але напрочуд жорстокої й непередбачуваної для цивілізованого світу Російської імперії ( в якому б історичному проміжку й у якому складі вона б не перебувала: Царська Росія, СРСР, РФ). Зі слів зятя Юрія Липи – Володимира Гуменецького, саме за наукове обґрунтування неминучості розпаду російської «тюрми народів» його й закатували енкаведисти 8 серпня 1944 в селі Бунові, що на Львівщині. Про це пан Володимир дізнався під час розмов із тамтешніми мешканцями. Але й сама смерть Юрія Липи оповита містичною таємничістю. Адже й зараз невідомо про те, звідки ж вороги дізналися про перебування Юрія Липи на Яворівщині разом зі сім‘єю? Як вони могли наважитися приїхати до нього буцімто за допомогою тоді, коли навкруги в лісах були повстанські загони? Тепер відомо, що енкаведист дав дружині Юрія Липи «чесне слово радянського офіцера» (ще раз переконаймося про розуміння честі росіянами), що її чоловік максимум через три години повернеться до неї (вороги просили лікаря врятувати від смерті їхнього важкохворого товариша). А Юрій Липа, який, зі слів доповідачів, мав дар передбачення і напевно знав, що вже не повернеться живим ніколи, як справжній лікар, мужньо пішов на допомогу хворому. Бо він був переконаний, що лікар зобов‘язаний допомагати всім без винятку людям. Дослідники також записали спогади про те, що вороги довго знущалися з Юрія Липи й нелюдськими тортурами умертвили патріота, використовуючи його ж медичні інструменти! Але тамтешні люди зберегли ще й такий епізод: мовляв, кати, доповідаючи своєму керівництву про те, що вбили Юрія Липу, з подивом наголошували, що стріляли в нього, але кулі від цього чоловіка відбивалися!

«Це дуже трагічний, але й важливий епізод стосовно здатності Юрія Липи передбачувати майбутнє, - наголосила пані Галина Шипка. – Те, що перелякані й неосвічені бандити-московити сприйняли як щось неймовірне під час убивства Юрія Липи, я можу пояснити тим, що він завжди носив із собою на грудях знайдену підкову (а це, як відомо, прикмета, що має приносити людям щастя). А зі спогадів очевидців, знайшов він цю підкову тоді, коли йшов одружуватися зі своєю майбутньою дружиною! І тут нічого дивовижного не було б, коли б Юрій Липа, піднімаючи підкову мовив при свідках не вимовив: «Ти моє щастя, але й ти – моє горе»! І так усе й відбулося! Наведу ще один факт передбачень Юрія Липи, який документально засвідчив його батько Іван. Коли Юрій був ще дитиною, то важко захворів, а батько почав писати листа до своєї сестри. Та Юрій, який лежав у кімнаті знеможений хворобою, раптом мовив: «Не потрібно писати до тітки, бо вона вже померла»! Іван Липа подумав, що через свою хворобу у Юрія паморочиться в голові. Але раптом його вразила думка: «А звідки ж синові відомо про що й до кого я пишу листа»?! А переконався він у тому, що його син, справді, має дар передбачення, через кілька днів, коли йому повідомили, що сестра відійшла у вічність»!

Присутні почули ще багато неймовірних історій, які пережив і в яких брав участь Юрій Липа.

Зокрема, зі слів пані Галини стало відомо, що Юрія Липу за його творчість і, так би мовити, за його геополітичні розвідки, розшукували не лише сталінські посіпаки-вбивці. Є інформація, що вченого й патріота України хотів бачити й Гітлер, який мріяв про світове панування. Зі слів пані Галини, Юрія Липу таки доправили в ставку до оскаженілого фюрера. Але, мабуть, український патріот нічого втішного своєму співрозмовникові не повідомив, тому його просто відпустили (на відміну від московитів).

Надзвичайно цікавими й вартими кінофільмів і книжок є спогади про лікарську працю Юрія Липи. Українець-емігрант зумів не лише здобути освіту лікаря в Познанському університеті в Польщі. Як з‘ясувалося, Юрій Липа став надзвичайно успішним лікарем у передвоєнній Варшаві та ще й викладав у тамтешньому університеті! Колись імена Івана та Юрія Липів були під суворою забороною. А сьогодні ми дізнаємося все більше й більше дивовижних фактів про їхнє сподвижницьке життя. Тільки тепер українському загалові стало відомо, що у Варшаві на прийом до лікаря намагалися потрапити люди з найвищих суспільних верств. Зокрема, представники всіх дипломатичних установ тодішньої Варшави прагнули пройти курс лікування саме в українця Юрія Липи. Через певний час його лікарської практики з‘ясувалося, що більшість тамтешніх медиків почали жорстоку боротьбу проти українця-лікаря й проти його авторитету (адже через нього вони втрачали поважних пацієнтів, а також і солідні заробітки). Не давали спокою Юрію Липі й тамтешні польські шовіністи.

Та, мабуть, не через них він повернувся в Україну з Варшави. Він хотів бути в найважчі часи зі своїм народом, допомагати йому, навіть знаючи напевне, що енкаведисти вже давно готували для нього жорстоку розправу (а він напевно це знав!). До речі, він міг спокійнісінько тоді емігрувати на Захід, а не на Схід. Також відомо, що під час жорстоких боїв у Варшаві у будинок Юрія Липи влучила бомба й зруйнувала його. Можливо, й передбачення цього факту змусило Юрія Липу повернутися додому, бо саме в Україні вижили його дружина та двоє доньок, хоча довгі десятиріччя переховувалися від московської влади! Зараз нам важко зрозуміти його мотиви, але, можливо, Юрій Липа мав намір, жертвуючи собою, не лише допомагати співвітчизникам, але й врятувати сім‘ю?!

Не можна оминути й згаданого факту про те, що саме Юрій Липа підготував і видрукував перший на території Європи посібник із фітотерапії під назвою «Ліки під ногами», який було перевидано в багатьох європейських країнах. Науковець Юрій Липа завжди твердо стояв на засадах українства. Є спогад про його намір навчатися в знаного професора-фітотерапевта Мушинського у Відні. Але під час прийому професор, який виявився затятим польським шовіністом, уточнив прізвище Липи, назвавши його на польський манер «Ліпа». Та пан Юрій твердо наголосив, що він українець Липа. І не потрапив у число обраних. Та через рік Юрій Липа знову був у пана професора, який під час їхньої останньої зустрічі заявив, що в нього «гайдамака вчитися не буде»! Але через рік саме Мушинський відступив і взяв українця на навчання. А ще через певний час професор поставив Юрія Липу на відповідальну посаду, довіривши лише йому проводити найважливіші наукові експерименти. І це було справжнім визнанням лікарського таланту Юрія Липи!

Відомо, що в більшості випадків Юрій Липа уникав брати плату за лікування. Як з‘ясувалося, ще й сьогодні живуть люди, яких врятував від смерті цей дивовижний чоловік!

Зокрема, було наведено спогади мешканки Львівщини Христини Станько, яку Юрій Липа врятував від ампутації ноги, коли дівчинці було всього 9 років. Зберігся спогад пані Христини про те, що перебуваючи в розпачі від того, що дитинці таки треба буде ампутувати ніжку, Юрій Липа попросив її маму відкласти поїздку на операцію до Львова ще на два дні. І за цей період він зумів розробити для дитини свій курс лікування. Після цього страшний недуг відступив.

Ще один приклад дивовижного лікування хворого малюка, який зі слів доповідача, також сьогодні живий і здоровий, прозвучав під час згаданого заходу.

У час лихоліття в мешканців Яворівщини дуже захворів синочок. Його мати у відчаї готувалася до найгіршого. Але її сусідка розповіла, що неподалік їхнього села живе й працює дивовижний лікар і до нього можна звернутися за допомогою, бо він ніколи не вимагає плати. Коли малюка на возі таки доправили до Юрія Липи, то лікар одразу ж взявся за його лікування. «Ви можете ще почекати, а малюка я повинен оглянути терміново, - звернувся Юрій Липа до хворих, які прийшли до нього на прийом. – Чи ви гадаєте, що хлопчика привезли з метою, щоб він помер у мене на руках»?

Кажуть, що батькам неодноразово довелося відвідувати Юрія Липу. І з кожним разом стан дитини покращувався! Та хлопчик усе ж ще не міг сам ходити. І одного разу батьки почули від Юрія Липи розпачливий вигук: «Боже, я ж зробив усе, що міг, чому він не ходить! Що я ще маю зробити для цього»?! Після таких слів Юрій Липа вийшов у другу кімнату й довго звідти не виходив. Та, зрештою, запросив туди малюка й запропонував йому свій годинник. «Дитинко, коли тобі подобається ця річ, то підійди та візьми її», - звернувся до малюка Юрій Липа та поклав годинник на стільці за декілька метрів від хворого. Малюк, який дуже довго не ходив через хворобу, панічно боявся зробити перший крок. Але отримати в подарунок для сільського хлопчика справжнісінький годинник було просто неймовірним щастям і нездійсненною мрією. Хлопчик вагався, вагався, але спокуса була надто великою. І, на радість батькам та лікарю, він зробив цей, найважчий і найголовніший в своєму житті, крок! Кажуть, і сьогодні він живий та здоровий, ще твердо стоїть на ногах! Лише шкодує, що під час численних облав якийсь із облавників-енкаведистів нахабно відібрав у нього цього годинника!

Про Юрія Липу та його батька Івана Липу (який, як відомо, знайшов останній спочинок у винниківській землі) можна довго розповідати. Але ще більше фактів із життя цих дивовижних українців-патріотів наразі залишаються для широкого загалу маловідомими. Та дослідники не перестають твердити, що в творах батька й сина Липів передбачено багато подій сьогодення (за це, а саме за дар передбачення, за глибоке розуміння геополітичних процесів, Юрія Липу наполегливо розшукували посіпаки найкривавіших тиранів минулого століття - Гітлера та Сталіна, Іван Липа мав від них спокій, бо пішов із життя у Винниках ще далекого 1923 року!). Тому ми також маємо не лише шанувати цих сподвижників і патріотів України. Ми повинні наполегливо вивчати їхню безмежну та безцінну спадщину. А Юрій Липа в своїх працях переконливо довів, що успішна й незалежна Україна таки постане! Але до віри, як і до молитви, потрібна наша спільна сподвижницька і постійна праця заради України та всіх українців.

Володимир ГАВРИЛІВ

Теги: річниця, госпіталь, роковини, Юрій Липа
Останні новини:

Коментарі
avatar