«У Нідерландах роблять відбір через велику кількість бажаючих взяти участь у проекті «Твори добро», – Лілія Свистович
04.06.2017 14:22

У нашому суспільстві побутує думка, що найкращі освітні заклади – за кордоном. Винниківська санаторна школа-інтернат своєю діяльністю спростовує це твердження, оскільки цікава для учнів із інших країн, адже спроможна змінювати їх, навчаючи пізнавати і творити добро. Про міжнародну співпрацю закладу розмовляємо з директором Винниківської санаторної школи-інтернату і ГО «Школа мрій», депутатом Винниківської міської ради Лілією Свистович.

Ліліє Євгенівно, не кожна школа може похвалитися такою кількістю міжнародних проектів, які реалізовуються у Вашому закладі протягом не одного року. Як вдалося налагодити співпрацю з освітянами інших країн?

– Проектів у нас справді чимало. Якщо раніше ми просилися до співпраці, то зараз є стільки пропозицій, що маємо можливість вибирати. Співпрацюємо з освітніми закладами Польщі, Словаччини, Нідерландів, Грузії. Маємо різні спільні проекти, переважно вони стосуються інтеграції між дітьми. І це важливо, адже найкраща дипломатія – це дипломатія, що вихована з дитинства.

Нещодавно угоду про співпрацю підписали мер Винник і бургомістр міста Радзинь-Хелмінський. Ви обмінювалися досвідом із колегами з цього міста ще до підписання угоди.

– Так. Представники їхньої педагогічної громади і діти брали участь у наших проектах. Ми давно дружимо. Цього року Спілка шкіл Радзинь-Хелмінського задіяна в одному з наших кращих проектів – «Твори добро», який розпочнеться завтра, 5 червня. Цього року він відбудеться ушосте.

Цей проект вважають унікальним. Яка його мета?

– Проект об’єднує підлітків із різних країн – України, Польщі, Словаччини, Нідерландів – у прагненні робити добрі справи на користь суспільства та людей, які потребують допомоги. Завдяки добрим справам ми виховуємо небайдужих громадян світу, залучаємо підлітків до активної громадської діяльності, вирішення соціальних проблем, інтегруємо дітей з особливими потребами в соціум, обмінюємося досвідом, вчимо підлітків ефективного спілкування, терпимості та толерантності, ознайомлюємо з культурним надбанням країн-учасниць, а в першу чергу – розповідаємо про Україну.

– А не бояться діти їхати в нашу країну?

– Під час перших проектів вагалися. Боялися, бо Україна для них – малознана країна. А сьогодні, наприклад у Нідерландах, роблять відбір через велику кількість бажаючих взяти участь у проекті «Твори добро».

Приємно, що неформальне спілкування дітей призводить до того, що вони залишаються друзями протягом багатьох років. Підлітки з першого проекту дружать і переписуються до сьогодні. Тиждень «Твори добро» у нас дуже насичений. А коли підлітки прощаються, на них неможливо дивитися без сліз. Однозначно, що такий проект об’єднує. Ці діти, які взяли в ньому участь, ніколи не будуть погано говорити про нашу країну.

Коли я була в Нідерландах, то мама хлопчика-одинака із заможної сім’ї подякувала за проект, сказавши: «За тиждень в Україні син навчився значно більше, ніж за дев’ять років навчання в школі. Він навчився людяності». Цей юнак мислив егоїстично, завжди вимагав у батьків щось нове. Коли після проекту він повернувся додому і наближався початок навчального року, мама запропонувала купити йому нові речі. А хлопець відповів: «У мене все є. Давай краще ці гроші зекономимо і передамо в Україну, бо там є люди, які живуть дуже бідно».

– А які ще міжнародні проекти втілюються в школі-інтернаті?

– Щороку ми проводимо міжнародні освітянські конференції, популярність яких і географія учасників зростають. Вона допомагає педагогам і тренерам осмислити, що таке освітня реформа і в якому напрямі рухатися, щоб вона запрацювала. Є багато теоретичних розробок, але на практиці кожен заклад має визначити свій шлях самостійно. Адже реформа дієва тільки тоді, коли є ініціатива знизу.

У нас працює проект «Ніщо нас не ділить», в якому ми задіяли й українські школи. Дружимо з школами Словаччини, Нідерландів, кількома школами Польщі з метою обміну досвідом, обговорення освітянських проблем.

Ми маємо багато напрацювань і хочемо ними ділитися. Ми вчимо і самі вчимося. У кожній школі можна щось почерпнути корисне, усі мають свою родзинку. Чим більше ми тих родзинок нахапаємо, тим смачніший спечемо кекс для наших дітей...

Також є проект щодо вивчення англійської мови. Волонтери вчать учнів, які мають найкращі знання з іноземної, а потім ці діти вчать інших. І це вже наступний проект – «Навчаючи – навчаєм». Один проект переходить в інший.

– А в Україні які найцікавіші пропозиції співпраці маєте?

– Ми тішимося, що нас обрали з усієї України для участі в проекті, в якому наші діти озвучать 70 казок про професії, які написали письменники і журналісти. Із 1 вересня зробимо аудіозапис казок на студії, а наразі діти пішли на канікули, маючи домашнє завдання навчитися гарно читати ці казочки.

По п’ятдесят малюнків до мультика за казкою «Про Пищика молодця, школи «Сакура» бійця» Еліни Заржицької улітку малюватимуть юні художники, яких письменниця обрала у нашій школі. Мультик вже озвучено, написано субтитри японською мовою. Залишилися тільки ілюстрації та монтаж. Презентація цього мультфільму відбудеться орієнтовно в грудні.

Із першого вересня в проекті «Фестиваль держав» будемо вивчати Японію. Якщо вдасться, то запросимо посла цієї країни.

У нас багато планів, але головне, що є бажання колективу та учнів втілювати їх у життя.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: Лілія Свистович, щкола-інтернат, співпраця, проекти
Останні новини:

Коментарі
avatar