Григорій Врецьона - перший професійний педагог на Галичині
27.02.2010
У жовтні 2009 року минуло 170 років від дня народження Григорія Захаровича Врецьони (1839-1901) — українського педагога, громадсько-просвітницького діяча, послідовника О. Духновича, учителя й управителя двокласної школи у Підгірцях Золочівського повіту, заступника управителя школи вправ при чоловічій учительській семінарії у Львові, активного діяча товариства «Просвіта», Руського Педагогічного Товариства, шкільного товариства «Поміч», видавця і редактора «Шкільного часопису», автора педагогічних статей «Які учителі, такі й школи», «Новомодні основи виховання», «Руська образцева школа», «Зоня. Безплатна вчителька», фундатора стипендійного фонду для незаможньої української молоді.

Григорій Врецьона народився і жив у Винниках

Коротку інформацію про Григорія Врецьону можна знайти у вітчизняних підручниках з історії педагогіки, в яких вказано, що народився перший професійний педагог Галичини у м. Львові. Деякі дослідники українського шкільництва (Л. Калинчук, Б. Ступарик, Д. Герцюк), цитуючи публікацію «Григорій Врецьона (посмертна згадка)» в газеті «Учитель» (1901 р.), конкретизують цю інформацію: Григорій Врецьона народився у Винниках 8 жовтня 1839 року, в родині «чесних і працьовитих міщан».

Він є одним із тих, хто суттєво прислужився українській національній освіті, заклав основи громадсько-педагогічного руху Галичини. Початкову освіту здобув у місцевій тривіальній школі з польською мовою викладання. Завдяки місцевому дякові опанував ази української мови. Згодом навчання продовжив у Львові. Спочатку в так званій нормальній взірцевій школі, потім навчався в академічній гімназії. Доля привела його до педагогічної препаранди (дворічні педагогічні курси), яка і відкрила йому дорогу до учительської праці.

У 1862 р., як шкільний практикант у взірцевій греко-католицькій школі в Народному домі у Львові, Г. Врецьона зробив перші кроки на педагогічній ниві. У цьому ж році шкільна влада перевела його на роботу в с. Підгірці Золочівського повіту, де впродовж наступних 15 років на посадах вчителя, а пізніше управителя двокласної школи він повністю віддався справі навчання і освіти молоді, національного пробудження місцевого населення. Григорій Врецьона організовував народні хори, відчити на господарсько-економічні теми, громадські зернові сховища для матеріальної допомоги сільській громаді, чим заслужив великий авторитет і повагу серед селян.

Боротьба за навчання українською мовою

Найповніше талант Григорія Врецьони, як непересічного педагога, організатора, культурно-освітнього діяча, видавця розкрився   із   переходом   його   на вчительську роботу до Львова. Заборона українського друкованого слова спричинила те, що східно-українські діячі перенесли свою видавничу діяльність до Галичини і підсилили там український народовецький табір саме в той час, коли там відбувалася боротьба з рутенською і москвофільською течіями.

У житті відродженого українства в Галичині головною стала боротьба за українське шкільництво. Йшлося насамперед про право української мови. Законом Крайової Шкільної Ради з 1867 р. питання про навчання мови вирішувала місцева громадська рада. У середніх школах німецьку мову навчання замінює польська мова, а українська стає умовно-обов'язковим предметом. Тільки в нижчих класах Академічної гімназії у Львові дозволено українську мову, а в 1874 р. її введено до всіх класів.

Змінити цей стан, поширити права української мови і заснувати окремі українські середні школи чи паралельні класи, було тоді майже неможливо. У Крайовій Шкільній раді тільки одна п'ята членів були українцями, тому далі відбулася полонізація молоді. Уся шкільна адміністрація була в польських руках, тому за українську школу і проти всяких утисків у цей час потрібно було вести важку боротьбу.

Дуже рідко українські діти мали нагоду користати з основної української семилітньої школи і тому в містах і містечках вони були змушені навчатися в польських школах, в яких увесь навчально-виховний процес мав польський шовіністичний характер.

Знаковим у житті Григорія Врецьони став 1877 рік, коли його призначили старшим учителем щойно відкритої першої на той час у місті української школи при Львівській учительській чоловічій семінарії. Г.Врецьона був одним із тих, хто суттєво вплинув на розвиток цієї школи. Завдяки йому в пресі з'являлися інформаційні повідомлення про діяльність школи, відозви до галицької спільноти про фінансову і матеріальні підтримку закладу.

В історію галицького шкільництва Г. Врецьона увійшов як послідовний і наполегливий          поборник ідеї національної школи, автор багатьох науково-методичних праць з проблем освіти, навчання, виховання молоді, професійного становлення вчителя. Він активно відстоював право українців на рідну школу, а освіту вважав головним чинником поступу нації. Його погляди на школу з рідною мовою, побудованою на засадах народності, демократизації, гуманізації навчально-виховного процесу, співзвучні з ідеями класиків вітчизняної і зарубіжної педагогіки. Цінними з погляду сьогодення є думки Врецьони про зв'язок школи із реальними потребами життя, необхідність спільної праці навчального закладу, батьків і громади у вирішенні освітньо-виховних завдань.

З великою любов'ю і повагою говорив Врецьона про вчительську професію. В його розумінні справжнім провідником може стати ідейний, високоморальний вчитель, який користується авторитетом серед  учнів і батьків, щоденною наполегливою працею засвідчує свс відданість народній справі. Молодих вчителів він закликав багато працювати над собою, підвищувати свою педагогічну майстерність, цікавитись громадським життям.

Підтримка незаможної молоді

Григорій Врецьона з однодумцями ( Вінцковський, Т. Будзиновськи започаткував творення спеціальних товариств для підтримки та опіки малозабезпеченої учнівської молоді. 1878 році ці педагоги утвори, товариство «Шкільна поміч», яке займалося збором пожертв, формувало спеціальні допомогові фонди, головним завданням яких було забезпечення учнів із бідних родин житлом, одягом, харчуванням, підручниками тощо. І відкривало учнівській молоді шлях до освіти, вкорінювало серед населеня просвітницьку ідею.

Г. Врецьона відзначився і в організації товариства «Просвіта» у Львові. Він б його членом-засновником і членом Головного виділу, фундатором стипендійного фонду для незаможньої молоді при товаристві. Із його фонду; 1914 р. виплачували стипендії та премії учням і студентам, а також преміювали авторів найкращих популярних видань.

Редактор і видавець першого професійного освітянського журналу

Важливим є внесок Григорія Врецьої у розвиток української педагогічної журналістики.
У 1880 р. він видав перший професійний вчительський журнал «Шкільний часопис» з метою розбудити вчителів і розпочати шкільні рух. Тут публікувалися статті дидактично- педагогічного характеру, матеріали з різних галузей знань, а також ті, які стосувалися розвитку і розбудови українського шкільництва, про українські початкові та середні навчальні заклади.

«Шкільний часопис» відіграв важливу роль у розгортанні громадського педагогічного руху, солідаризації. учительського загалу, в організаційному становленні, заснованого у 1881 році Руського Педагогічного Товаристі (РПТ), до якого перейшли шкільні учительські справи, якими займалася «Просвіта». РПТ успішно працювало до двадцятих років.

У 1926 році Товариство вже під польською займанщиною організовує свою діяльність і приймає нову назву «Рідна школа», яке й зараз успішно функціонує, бере активну участь у реформуванні освіти в Україні.

Подвижницька праця нашого земляка Григорія Врецьони, яка припала на другу половину XIX століття, коли пробуджувалася національна свідомість галичан, зароджувалася рідношкільна ідея, таки не пропала марно. Він «кидав зерно на руську ниву, полишаючи нам золоті колоски, що виростають з того зерна», а ім'я Григорія Врецьони-записане в історичний календар товариства «Рідна школа».

Лариса КУБСЬКА


Читайте також:
Коментарі
avatar