Перша радянська окупація Винник (1939-1941 рр.)
06.04.2015
Новий статус публічного врядування Винник почав формуватися з часу встановлення радянської вади в Західній Украіні у вересні 1939 р. Спираючись на військові підрозділи, надіслані «уповноважені» від ЦК КП(б)У у максимально короткий термін ліквідували державні органи Другої Речі Посполитої і почали формувати нові органи самоуправління нової влади. За офіційною постановою військової ради Укрїнського фронту, ці органи мали здійснювати керівництво міськими, повітовими управліннями і селянськими комітетами.

У кінці вересня було створено Тимчасове правління м. Винники із 7 осіб (голова — Олександр Миколайович Корчовський (1892 р. н), замісник — Микола Янович Козачишин (1899 р. н.), Л. В. Кухта – секретар).

За суттю і функціями Тимчасове правління мало чим відрізнялося від традиційних радянських органів влади. Для керівництва різними ділянками суспільного і економічного життя були організовані відповідні відділи: промисловості, транспорту, фінансів, торгівлі, охорони здоров’я, освіти. Мало воно й власний орган охорони порядку – загін робітничої гвардії.

29 вересня 1939 p. — робітнича радянська гвардія (начальник — Т. О. Демцюх).

Оскільки колишні органи юстиції були ліквідовані, а нові не створені, майнові й трудові конфлікти вирішувало Тимчасове правління, тобто воно виконувало певні судові функції. На підставі постанови ЦК ВКП(б) від 1 жовтня 1939 р. «Про створення комуністичних організацій на Західній Україні і Західній Білорусії» ЦК КП(б)У здійснив комплекс заходів щодо створення тут первинних партійних організацій і керівних партійних органів, підібрав для роботи в них тисячі комуністів, відряджених зі східних областей України і демобілізованих з військ Українського фронту.

Всі українські, польські та єврейські політичні партії, що раніше існували в Західній Україні, змушені були припинити свою діяльність. Частина з них оголосила про свій саморозпуск. Припинили свою діяльність усі колишні культурно-освітні, кооперативні, фінансово-економічні та інші товариства. Всі елементи громадянського суспільства були в короткий час повністю ліквідовані, а нові громадські організації радянського типу, в тому числі профспілки, комсомол, творчі спілки тощо, являли собою не що інше, як філію партійно-державних органів. Це означало, що політична система на західноукраїнських землях приведена в повну відповідність із тією, що вже існувала на решті території СРСР.

Відновлюють свою діяльність Винниківська партійна і комсомольська організації. Першими комсомольцями були: Р. Лепак, Д. Чорній, В. Глущак, Р. Шклярський, Я. Гуль, П. Москаль, М. Скотняна, І. Скотняна, В. Хар.

1939 p. — поділ школи на українську і польську. 1939 р. (грудень) — початок репатріації винниківських німців до Райху.

6—28 жовтня 1939 р. у Львові засідали обрані населенням Західної України Народні збори (депутатами були і виниківчани - О. Корчовський, М. Козачишин), які проголосили встановлення радянської влади і прийняли декларацію про возз’єднання Західної України з УРСР. У перші два дні листопада Верховна Рада СРСР, а 15 листопада Верховна Рада УРСР прийняли закони про возз’єднання Західної України з УРСР і включення її до складу СРСР. Так було завершено процес об’єднання українських земель, початком якого був Акт злуки УНР і ЗУНР у 1919 році.

Проіснувавши до кінця грудня тимчасові органи влади підготували грунт для запровадження адміністративної системи, що повністю відповідала радянському взірцю. Формуванню постійних органів радянської влади розпочалося лише в січні 1940 р.

10 січнчя 1940 р. — Винники повторно одержують статус міста.

10 січня 1940 р — 26 вересня 1959 р. — Винники — центр Винниківського р-ну.

1940 р. (січень) — 1959 р. (вересень) — Винниківський райком КП(б). Райком знаходився в приміщені теперішньої школи «Берегиня» по вул. Леніна (вул. Галицька, 38).

1940 р. (зима) — 1959 р. (вересень) — Винниківський райком ВЛКСМ. Райком знаходився в приміщені теперішньої бібліотеки №34 по вул. Леніна (вул. Галицька, 49).

1940 р. — 1941 р. — Винниківський райпотребсоюз (голова – М. Я. Козачишин).

З січня 1940 р. усі школи Західної України перейшли на навчальні плани, програми, підручники радянської школи. Вибори місцевих рад депутатів трудящих, які теоретично вважалися органами власне державної влади, відбулися на Галичині лише наприкінці 1940 р.

Перші вибори до Винниківської районної ради відбулися 15 грудня 1940 р.

Навесні 1940 р. сталінський режим розпочав насильницьку колективізацію, розгорнув великомасштабні репресії. За даними науковців, у 1939— 1941 рр. депортовано близько 320 тис. мешканців Західної України.

З 1940 р. у Винниках розташовувався 58 розвідувальний батальйону, з перервою на Бессарабську компанію. Батальйон базувався на території майбутньої (нині вже колишньої) швейної фабрики (практично всі будівлі збереглися). 22 червня 1941 батальйон виступив по тривозі в місце зосередження дивізії. Начштабу Іванов зайнявся евакуацією сімей комскладу. Евакуйовані родини були посаджені в поїзд і відправлені у сторону Тернополя.

З жовтня 1939 р. у Винниках розпочалося відновлення підприємств та створення нових. На Винниківську тютюнову фабрику в цей період зараховано близько 900 робітників, а на 1940 р. колектив вже нараховував 1100 осіб. Так, у тому ж році на фабриці було встановлено 6 гільзових і 6 цигарконабивних машин. Налагоджувалося механізоване виробництво. Розпочато виробництво сигарет і цигарок таких марок: «Прапор». «Махоркові», «Парашут», «Друг», «Першотравневі», «Виставочні», «Казбек», «Спорт», «Жовтень». Фабрика на той час працювала в одну зміну.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar